Ніякий «Майдан’s» не замінить Майдан, який 8 років тому підняв до небувалих висот дух українського народу
Ніякий «Майдан’s» не замінить Майдан, який 8 років тому підняв до небувалих висот дух українського народу
«Хто ты гэткі? — Свой, тутэйшы. Чаго хочаш? — Долі лепшай. Якой долі? — Хлеба, солі. А што болей? — Зямлі, волі. Дзе радзіуся? — Ўсваёй вёсцы. Дзе хрысціуся? — Пры дарожцы. Чым асвенчан? — Кроую, потам. Чым быць хочаш? — Не быць скотам!» Вірш, написаний у далекому 1908 році білоруським поетом Янком Купалою, актуальний і сьогодні. 22 листопада…
Надія ВІРНА
Багато написано про Помаранчеву революцію. І доброго, і поганого. Та ще більше про неї не написано. І сидить то все в серцях, мізках мільйонів тих, хто за велінням совісті йшов на майдани міст українських. Вони натужно досі терплять насмішки реваншистів про нібито куплений майдан, про його марність, про зраду й підлість ющенків та решти, про те, що через них, мовляв, зараз Янукович так знущається над народом. Терплять і не зраджують тому духу, який панував на майданах, тим ідеям, які той сповідував. Той дух неможливо пояснити чи описати словами. Його можна лишень відчути, пережити і… не втратити віри, не розчаруватися. Так, можна розчаруватися в політиках, у партіях. Але ніколи — в тому, що єднало, що давало силу, що вселяло надію. В тому, що билось у серцях мільйонів, у тому, проти чого і за що люди виступили 22 листопада 2004 року. … Нині влада дискредитує події Помаранчевої осені-зими. Для неї вони — куплене за американські гроші штучне збіговисько, яке нічого не добилось. А всі ми, ті, хто боровся тоді проти фальсифікацій виборів, — задурені, несвідомі, куплені, розчаровані. Для неї ми — зіпсутий продукт, стріляна гільза, маса. А ким сьогодні для себе, своїх рідних та близьких є всі ті, хто казав: «Фальсифікаціям — ні! Махінаціям — ні! Ні — БРЕХНІ!»? Не вірю, що тепер вони, вісім років по тому, думають інакше. Так, влада їх змушує думати про інакше, але аж ніяк не інакше. Просто за рутиною щоденного виживання забувається, що найголовніше — це ВОЛЯ, це твоя КРАЇНА і майбутнє ДІТЕЙ у твоїй країні. А що владці? Вони живуть за наш рахунок в межигір’ях, їздять на мейбахах, обвішуються діамантами, б’ють, калічать, вбивають простих людей. Ні. Тут ви не знайдете ні слова про причини, хід та наслідки революції. То справа істориків. Тут тільки прохання до людей — не розчаровуйтесь у СВОЇХ ідеях та прагненнях… http://www.chas.cv.ua/index.php? newsid=2272
ПОМАЙДАННЯ (Уривок) ІІІ … Не вилупився я з яйця зозулі, Я сам собі людина, батько й син; Я народивсь на горах, не в намулі, Ненависник плазуючих низин; А на Майдані був я в караулі, Готовий спалахнути, як бензин, Від першої спецназівської кулі, Що загнана була вже в магазин! Та краще б я згорів, ніж мав би вчути, Як сваряться й сичать провідники, Як з велетнів зробились ліліпути, З володарів — нужденні жебраки, Як падають з чола в годину скрути Фальшиві ореоли і вінки, Як в Україну суне врем’я люте З віків старих в новітнії віки! Було весілля, що на погреб схоже, Порізалися в бійці молоді; Сусід відкрив своє лице вороже, Сміється, зуби виставив руді, І тішиться — померти нам поможе, Осліплим у міжбратній ворожді! За що ж ми так покарані, мій Боже, Що знову поділили нас вожді! Не тіштеся, ми вигоїмо рани Сльозами матерів, що правди ждуть; Хто раз повстав, той сто разів повстане, Знов дзвони великодні загудуть, І встануть ще могутніші Майдани, Здолає воля самолюбну лють, І руки подадуть собі титани, А гноми в темні нори відійдуть.
IV Прийди до нас, прощення мудрий духу, В годину розбрату та ворожди; Введи нас не в прокльони, але в скруху, На наш вогонь долоню поклади. Дай пережити сумніви й страждання, Жадобою відомсти не скарай, Дай подолати муки помайдання, Мир повернути в приболящий край. Дай нам печаль гірку перетерпіти, Умити розум світлом чистоти, Дай зберегти Майдану заповіти І єдність України зберегти! Дмитро ПАВЛИЧКО.
