— Внук мій — хлопчик кмітливий, але занадто жвавий. Учителька нарікає, що він крутиться за партою, заважає іншим...
— Внук мій — хлопчик кмітливий, але занадто жвавий. Учителька нарікає, що він крутиться за партою, заважає іншим. Каже, щоб вели дитину до лікарів, бо, може, в нього хвороба «гіперактивність». Чи й справді непосидючих учнів тепер лікують таблетками? — обурюється наша читачка.
Діти, які завжди в русі, на зауваження не реагують, не вміють зосереджуватися, є в кожній школі. Як відрізнити невихованих бешкетників від справді хворих, тих, хто потребує лікування? Відповідь можуть дати тільки фахівці. Синдромом дефіциту уваги у дітей з гіперактивністю займаються психотерапевти. Іноді доводиться вдаватися і до медикаментозних засобів. Гіперактивні діти — не просто рухливі. Вперше цю патологію описав німецький лікар–психоневролог Генріх Хоффман і назвав її «непосидючий Філ». У сім років Філ не готовий до навчання, у нього не до кінця визріли вищі мозкові функції. Він відволікається, робить багато помилок. Йому важко освоїти читання, письмо і рахунок, але не через слабкий інтелект, а через порушення сприйняття. Продуктивно може працювати 5 — 15 хвилин, потім його мозок відключається на 5 — 7 хвилин, накопичуючи енергію для наступного робочого циклу. У цей час дитина займається сторонніми справами і на слова вчителя не реагує. Філ весь час поспішає, метушиться, у розмові перескакує з одного на інше. У 68 відсотків таких дітей відзначається порушення сну, у 40 відсотків — нічне нетримання сечі. Важко складаються стосунки з однолітками, з дорослими, покарання на нього не діють, а похвали не стимулюють. У США діагноз «гіперактивність» виставляють у п’ять разів частіше, ніж у нас, там вважають: якщо таку дитину не лікувати, то з роками її стан буде погіршуватися. В Україні психіатри зараз лікують гіперактивних дітей згідно з чіткими протоколами Міністерства охорони здоров’я. Причини, які здатні викликати гіперактивність, можуть критися ще у перинатальному періоді, дуже важливо, в якому стані мама виношує дитя. Також можуть вплинути і перенесені інфекційні захворювання, навіть алергія, ендокринні порушення. Батькам важливо запастися терпінням. Важливим є здорове харчування, дотримання розпорядку дня, продумані фізичні навантаження. І не скупіться на ласку.
