Рівень розрахунків за газ населенням і бюджетними організаціями у 2012-му — 105%, причому, якщо врахувати пільги та субсидії, люди сплатили 106,8%...
Нинішній опалювальний сезон на Волині розпочався без особливих проблем та ексцесів. Як і планувалося, з середини жовтня тепло пішло в установи, заклади соціальної сфери та житлові будинки. До того часу вдалося виконати чималий обсяг робіт щодо впровадження на теренах краю енергоощадних технологій. Недарма ж у народі кажуть: готуй сани влітку. Ситуація щодо розрахунків за спожиті енергоносії не бездоганна, але й не критична. Саме ця, безперечно, важлива тема й визначила хід розмови з першим заступником голови облдержадміністрації Олександром БАШКАЛЕНКОМ (на фото)
Ольга ПЕТРЕНКО
—Олександре Костянтиновичу, почнемо з болючого: якою нині є ситуація з розрахунками і чи позначилася вона на старті опалювального сезону? — Ні, не позначилася. В опалювальний сезон область увійшла спокійно й планово. Третій рік поспіль після закінчення попереднього починаємо працювати з прицілом на початок наступного. Ось, скажімо, близько сотні газових котлів замінили на такі, що працюють на альтернативних видах палива. Зауважу, що ККД такого обладнання більше 90%. Що ж до заборгованості та її погашення, то проблеми є, але не став би називати їх критичними. Розумію, що необхідно тримати ситуацію під контролем й активно працювати, щоб борги не зростали. Щодо цифр: рівень розрахунків за використану впродовж десяти місяців цього року електроенергію становить 97,7%. Населення сплатило 101%. Із врахуванням різниці в тарифах підприємства житлово-комунального господарства області розрахувалися на 94,7%. Бюджетні організації практично повністю здійснили платежі за використану упродовж січня — жовтня електроенергію. Рівень розрахунків за газ населенням і бюджетними організаціями у 2012-му — 105%, причому, якщо врахувати пільги та субсидії, люди сплатили 106,8%. — Проаналізуйте, будь ласка, в яких районах і містах спрацювали краще, а де — гірше. — Найвищий рівень оплати саме частиною населення на Іваничівщині — 117,5% та у місті Володимирі-Волинському — 106,2%. Окрім того, зауважу, що лише в Локачинському районі населення повністю розрахувалося з боргами минулих років. Загалом заборгованість людей, котрі проживають на газифікованій території, за минулі роки становить 14 мільйонів 700 тисяч гривень. Найвищі цифри — у Луцькому, Горохівському, Ратнівському та Ківерцівському районах. — Але ж відомо, що іноді борги списують… — І це — найгірше. От, для прикладу, в Луцькому районі борги станом на 1 листопада цього року у порівнянні з січнем зменшилися на 2 мільйони 800 тисяч гривень. Таку інформацію подає ПАТ «Волиньгаз». Але якщо врахувати проведене списання на суму 3 мільйони 500 тисяч, то маємо зовсім іншу картину: заборгованість реально зросла на 800 тисяч. Тому цілком резонне запитання і до «Волиньгазу», і до виконавчої влади району: навіщо списувати заборгованість? Певно, працювати слід в іншому напрямку, щоб зменшувати борги реально, а не на папері. — Як, на вашу думку, має діяти влада, щоб і населення, і підприємства не накопичували боргів? — Думаю, необхідно і підприємствам комунальної теплоенергетики, і органам місцевої виконавчої влади активізувати роботу щодо погашення боргів за використане паливо. Також вважаю, що ПАТ «Волиньгаз» недостатньо активно проводить претензійно-позовну роботу. Було б добре, аби публічне акціонерне товариство щомісяця, наприклад до 10 числа, надавало органам виконавчої влади інформацію про рівень розрахунків населення за спожитий газ. — Відомо, що вартість енергоносіїв частково зумовлює появу боргів. Водночас мало не щодня чуємо про ймовірне здорожчання енергетичних ресурсів. Олександре Костянтиновичу, поділіться міркуваннями з цього приводу: чого очікувати? — Сьогодні теплоносії щомісяця (маю на увазі так звану різницю в тарифах) дотуються державою в межах 800 мільйонів доларів. Це те, чого не вистачає, аби підприємства виходили на окупність. Питання непросте. Треба казати правду, що нині не створено таких умов, щоб людина могла повністю й без збитків для сімейного бюджету розрахуватися за комунальні послуги. Окрім того, Україна видобуває власний газ, собівартість якого — у межах 220 гривень без урахування доставки. Сьогодні я не бачу можливостей підвищення його вартості саме для населення. Хоча волинянам слід подякувати за те, що вони в більшості розраховуються за спожите голубе паливо. У середньому маємо 105, а то й 106%. Люди, особливо пенсіонери, отримавши пенсію, спершу йдуть до кас, аби заплатити за комунальні послуги, а тоді вже дбають про решту своїх потреб. Так уже навчені. — Але ж приклад має показувати держава. Яким є рівень розрахунку за газ підприємствами бюджетної сфери? — За 10 місяців цього року цифра становить більше 98%. Місцеві бюджети розрахувалися за спожитий природний газ на 99,4%, обласний — 102,7%, Державний бюджет — майже 90%. Загалом заборгованість за 2012-й держбюджетними організаціями зросла на мільйон 200 тисяч гривень. Сьогодні ми готуємо керівникам міст обласного значення листи, в яких рекомендуватимемо віднайти фінансові можливості для вирішення ситуації з оплатою за голубе паливо. — Щодо коштів: за яким принципом формуватиметься бюджет наступного року для житлово-комунального господарства, яких змін слід очікувати волинянам? — Термомодернізацію проводитимемо однозначно. Вже замінено половину котлів. Доводитимемо цей показник до максимуму. Не меншу суму, ніж цього року, плануємо виділити на впровадження енергоощадних технологій. Сподіваюся, все вдасться.
