«Я СА-А-А-А-М!»

Знайома ситуація: мама з дитиною двох — трьох років хоче зайти до автобуса. Малюк, незважаючи на стовпотворіння біля дверей, проявляє характер, виривається з рук матері. «Я са-а-а-а-м!» — кричить в істериці. Вгамувати дитину ніяк не вдається. Пасажири невдоволено нарікають на батьків, які не вміють виховувати своє чадо. А от психологи подібні дитячі істерики не розцінюють як вину дорослих.

Виявляється, одна з причин дитячої істерики — недостатнє володіння мовою. Малюк ще не може докладно пояснити, що йому потрібно, не може справитися зі своїми емоціями, які накопичуються за тривалий час. Втома, страх, образа, розчарування теж підстерігають маленьку людину на кожному кроці. Тому діти наче «випускають пару» в процесі гучного плачу. У важких випадках відбуваються навіть мимовільні судоми, так званий «істеричний міст», коли дитина вигинається дугою.
Як реагувати? Якщо ви вдома, то краще малюка залишити в кімнаті самого. Можна відвернути його увагу чимось цікавим: іграшками, пазлами, мультфільмом. Після закінчення «спектаклю» поводьтеся так, ніби нічого не трапилося, не коментуйте того, що сталося.
Дитина повинна засвоїти, що істерики та емоційний шантаж не приносять результатів, що треба домагатися бажаного у цивілізований спосіб. Поступаючись малюку, ви будете сприяти тому, що напади «бунту» стануть звичкою.
Чи варто вдаватися до фізичних покарань? Буває, що на людях мама соромиться лупцювати дитину, думає: от прийдемо додому, я тобі покажу… Такі виховні заходи не тільки марні, а й шкідливі. Малюк не здатний через годину після істеричного нападу зрозуміти, за що його карають. Згодом він сам почне вирішувати проблеми, що виникають, за допомогою сили.
Не переривайте занять дитини раптово, різко, навіть якщо вони здаються вам безглуздими. Для перемикання уваги потрібен час. Не зловживайте словом «ні». На кожне «ні» і «не можна» повинно знайтися «так» і «можна». Наприклад, не можна рвати книги — можна ось цю паперову серветку. Не можна малювати на шпалерах, але ось ми прикріпимо на стіні чудовий білий ватман. Головне — не забувати, що малюк — це особистість, з якого завдяки вашому впливу виросте дорослий з усіма добрими і поганими рисами характеру.