ПЕРШІ КРОКИ ЗРОБИВ У 13 РОКІВ, А ТЕПЕР МРІЄ ПІДКОРИТИ ГОВЕРЛУ!

Юнас Хельгессон — хворий на церебральний параліч шведський підприємець, лектор, музикант і гуморист — вперше приїхав в Україну. Він був на Волині лише три дні, проте зустріч із цим чоловіком змінила погляди на життя багатьох людей...

Леся БОНДАРУК


8 грудня зустріч із Юнасом Хельгессоном у Палаці культури Луцька зібрала повний зал. Серед присутніх було чимало людей в інвалідних візках, хворих. Усі уважно слухали неординарного чоловіка, який промовляв німецькою мовою, а сам постійно при цьому похитувався (з дитинства хворіє на церебральний параліч). Кожне слово йому дається дуже важко. «Я набираю повні груди повітря і кажу фразу. Зараз — це моя професія: говорити», — зізнається Юнас. Він розповідав про своє життя і погляди на нього, часом згадуючи кумедні випадки. Був цікавим навіть для дітей, яких зібралося багато в залі.
Юнас Хельгессон народився чотири рази обвитий навколо шиї пуповиною і довго не дихав після народження. Лікарі не вірили, що дитина виживе, але вся родина вимолила його в Бога. З перших днів Юнас був прикутий до інвалідного візка, у 5 років ще не міг розмовляти. Але батьки, брат і сестра не хотіли бачити в ньому інваліда і робили все, щоб він став на ноги (до 13 років хлопчик сидів у візку), почав говорити. А потім Юнас навчився грати на бас-гітарі. З успіхом виступає у складі музичної групи, освоїв гру в гольф. Крім того, він написав книжку про своє життя (перекладена російською мовою під назвою «Да, я таким родился». Тисячу її примірників розповсюджено на Волині), водить машину, одружився на красуні Ханні, переїхав від батьків жити у власний будинок. Нині Юнасу 35 років, він має свій бізнес і допомагає людям інакше дивитися на світ і своє життя.
Сьогодні у Юнаса дуже щільний робочий графік — у Швеції він один із найбільш оплачуваних лекторів. Щороку проводить близько 200 зустрічей у різних куточках земної кулі. Його виступи змінили погляди багатьох політиків світу, власників великих компаній, простих людей: кожен знайшов щось для себе у пошуках відповідей на питання: як я сприймаю сам себе, яку мету я ставлю в житті, чи піддамся нелегким обставинам? До речі, в Україну швед приїхав із власної ініціативи і всі лекції провів безкоштовно. На Волині відбулося три зустрічі з Юнасом Хельгессоном — у санаторії «Дачний», де лікуються діти-інваліди, у Луцькому районному будинку культури для інвалідів і соціальних працівників, а також у міському Палаці культури.
Найважливіше, що намагається донести всім Юнас Хельгессон: життя кожної людини є унікальним. Треба лише це побачити. «Все залежить від того, як ви дивитеся на себе і своє життя, — так вас і сприймають оточуючі. Ми всі можемо розвиватися крок за кроком, кожен по-своєму», — стверджує швед. Юнас розповідає, що життя навчило його трьом важливим правилам. Суть першого полягає у тому, аби переконати себе, що ти хороший такий, який є, і твоє життя ні трохи не гірше від інших. Друге правило — треба сконцентруватися на тому, що ти можеш зробити. «Звісно, я не можу зробити все, оскільки я — неідеальний, але дещо таки можу». Третє правило Юнаса: наше оточення відіграє дуже важливу роль. «Я не герой, один у полі не воїн — ми всі потребуємо любові, дружби та уваги. Я не стояв би зараз перед вами, якби не було моєї мами, яка вірила у мене, моїх рідних, які ставилися до мене як до здорового. Тепер і я хочу стати позитивним прикладом для інших, бо знаю, яке це має значення», — розповів швед.
Часто на зустрічах із політиками Юнас Хельгессон закликає їх ставитися до людей з особливими потребами як до всіх інших. «Про них треба думати як про унікальних людей із різними можливостями, які можуть принести користь суспільству, а не тільки чекати подачок від держави. Ми у Швеції багато років виховуємо наше суспільство, щоб воно могло співпрацювати з інвалідами. Я хочу, щоб і в Україні політики змінили своє ставлення до них», — зауважує Юнас.
Шведський гість під час зустрічі з лучанами зазначив, що має багато мрій у житті. Серед них — поїхати в Африку, Китай, піднятися на найвищу гору у Швеції, а потім підкорити і найвищу гірську вершину України — Говерлу. «Я людина, яка любить каву і морозиво, а не людина, у якої церебральний параліч», — каже Юнас усміхаючись, і від цих слів стає дуже тепло на душі. Він справді допомагає вижити людям із особливими потребами. І навіть здоровим зустріч із Юнасом дає потужний поштовх до того, щоб знову віднайти сенс життя.