8-ма ранку. Але у парку всі стежки, що ведуть до берега Стиру, вже протоптані...
Заметіль. 8-ма ранку. Але у Центральному парку в Луцьку всі стежки, що ведуть до берега Стиру, вже протоптані. Місце зустрічі — три вагончики на дамбі, де базується клуб любителів зимового плавання.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
«МОРЖЕМ» СТАВ ІЗ ПОВАГИ ДО ТЕЩІ Кажуть, що в цьому своєрідному братстві — понад дві сотні переконаних прихильників здорового способу життя: «моржі», послідовники Порфирія Іванова, члени духовно–оздоровчого центру «Свіча», люди, які рятуються від хвороб водолікуванням за методом Себастіяна Кнейпа, які випробували різні способи самозцілення й утвердилися в думці, що стоять на правильному шляху. Тут усі з тобою здалеку привітно вітаються. «Івановці», — міркую собі, згадавши прості правила найвідомішого «кодексу здоров’я» — «Дєтки» — людини–легенди Порфирія Іванова, який у 30–градусні морози ходив босоніж і без одягу, бо почував себе дитиною природи. Бажати всім і кожному доброго здоров’я — його найперша порада. — Я в цих теоріях не дуже знаюся, але зичити іншим добра — то по–Божому. Приходжу сюди вже третій рік. Раніше, бувало, навіть у Сапалаївці можна було скупатися, у Теремнівському ставку. Занурююсь у воду з вірою в Бога, з молитвою — і не було ні разу, щоб застудилася. Навпаки, коли відчуваю симптоми грипу, то йду до річки. Колись боліли суглоби, ноги крутило, а тепер маю легку ходу. Вода змиває і хвороби, і смуток, і образи, — переконує 64–річна Марія Михальчук, відкриваючи двері вагончика–роздягальні, запрошуючи зайти. Звернула увагу на табличку, яка увічнює імена жінок–засновниць цієї своєрідної школи загартування, яка наступного року святкуватиме 50–річчя, — Раїси Агрипініної та Галини Горбатюк. «Моржі» — представники старшого покоління — їх пам’ятають і завжди згадують добрим словом. — Жінок цих уже нема, але їхні діти, знаю, сюди приходять, — відповіла Марія Андріївна, найперше — перехрестившись до образів на стіні вагончика. Знайти «координати» потомственних луцьких «моржів» було зовсім не складно. Як виявилося, теперішній президент клубу любителів зимового плавання Геннадій Вайнер — зять Раїси Федорівни Агрипініної. Щодня приходить на берег Стиру і її донька. Поки чекаємо подружжя Вайнерів, є змога поспілкуватися з їхніми одноклубниками. Бесідуємо переважно на ходу, проводжаючи з роздягальні до ополонки і зустрічаючи після купання — розпашілих, бадьорих, піднесених. — Адреналін, ендорфіни — гормони щастя, потужний заряд енергії на весь день — усе це дає зимове плавання. Хто спробував, той не зможе відмовитись. Підсвідома залежність виробляється, просто тягне до річки. І в 25–градусний мороз купався у попередні роки, — випромінює оптимізм «просто Володимир». Дев’ять років дружить із крижаною водою і Петро Леонтьєв. Як не дивно, колишнього партійного працівника залучив до «моржування» священик Олег Ведмеденко. — Перший раз узимку скупався на Водохреще під враженням проповіді отця Ведмеденка, — зізнається Петро Петрович. — А тепер щодня йду з вулиці Чернишевського до парку, до річки. Як нема криги, то люблю метрів 15 пропливти. Потім роблю вправи — і назад пішки. Мені 70, а молоді хлопці — мої супутники — не можуть витримати заданого темпу. На березі — люди різного віку, різних професій. Розповідають, що раніше навіть олігархи траплялися. Тепер, очевидно, мають власні «приватизовані» водойми. — Жарти жартами, а ми об’єдналися у громадську організацію, щоб вберегти цей прекрасний куточок Луцька. Бо ж є приклади в Україні, коли і парки, і морські береги прибирають до рук. А ми хочемо, щоб берег Стиру служив для всіх бажаючих оздоровницею, — так формулюють головну мету клубу любителів зимового плавання його члени на чолі з Геннадієм Вайнером. Для людини, яка все життя віддала спорту (Геннадій Вайнер очолює обласну федерацію боксу, він — заслужений тренер України, суддя міжнародної категорії), не зовсім здоровий спосіб життя теперішньої молоді — болюча тема. Тому чоловік щиро тішиться, що серед тих, хто щорічно поповнює школу загартування, є і студенти, і навіть школярі. — Не важливо, чи стане людина «моржем», не для всіх, очевидно, це підходить. Потрібно вміти прислухатися до свого організму. А ось забрати молодь з вулиці, зацікавити чимось корисним для здоров’я вкрай необхідно. От я і агітую, щоб приходили в парк займатися фізкультурою, щоб записувалися в наш дитячо–юнацький боксерський клуб. Ну і на березі Стиру ми молодих зустрічаємо радо, — каже Геннадій Вайнер. Не приховує, що сам став «моржем» із поваги до тещі Раїси Федорівни, яка купалася цілорічно — день у день — впродовж 40 літ. Пройшла війну, брала участь у битві під Курськом, тож була вже достатньо гартована життям. Але, як медик, розуміла, що тільки в гармонії з природою, в постійному самовдосконаленні людина почувається щасливою. Прожила Раїса Агрипініна 86 літ. Провівши матір в останню дорогу, Вайнери прийшли до річки. В пам’ять про найдорожчу людину. «КРИЖАНА ВОДА ВРЯТУВАЛА МАМУ»… «Піонером» зимового плавання була в Луцьку і Галина Омелянівна Горбатюк, теж медсестра за фахом. Жінок пов’язувала справжня дружба. І зважилися вони «моржувати» не від нестачі гострих відчуттів чи нудьги. — Скільки себе пам’ятаю, мама завжди хворіла. Маленькою «зірвала» серце, як їхню родину, записавши в куркулі, вивозили з рідної Чернігівщини на Сибір, як там залишилася сиротою. Ревматизм, стенокардія, мікроінфаркти. У домі завжди пахло ліками. Маму часто забирала «швидка», а я тулилася до її домашнього халата, плакала і просила Бога, щоб вона до нас повернулася. Якось брат Олександр приніс із бібліотеки книгу Себастіяна Кнейпа «Моє водолікування». Мама прочитала і каже: «А що, можна спробувати. Я не маю права вмирати, трьох дітей покинути». З літа почали з Раїсою Федорівною купатися. Не припиняли і з похолоданням. У будь–яку погоду йшла на Стир — і так до останніх днів — до 77 років, — згадує донька Тетяна Горбатюк, бібліотекар ЛНТУ. Сама Тетяна Іванівна на березі Стиру виросла, бо залишати її вдома було ні з ким. Правда, пускали дітей у воду, як уже лід зійде. І синів, і малу Таню батьки змалку привчали до занять спортом. — Тато наш ще у 85 років міг на дачі вилізти на найвище дерево, щоб обірвати яблука. Мама завдяки плаванню, фізкультурі підтримувала своє здоров’я. Найтяжче було, коли брата послали в Афганістан. Тільки крижана вода рятувала від чорних думок, ставала розрадою для зболеного серця. Я знаю це по собі, бо понад 20 років теж щодня ходила плавати. І брат Володя, хоч і живе далеко, велосипедом у парк приїжджає. І син мій, і племінники вже відчули силу живої води, — заочно знайомить з нащадками Галини Горбатюк наша співрозмовниця. Ближче десятої години на березі можна побачити переважно літніх людей. Усі, кому на навчання, на роботу, вже розбіглися. Але тих луцьких пенсіонерів, які давно дружать з річкою, язик не повернеться назвати ветеранами оздоровлення, бо всі рум’яні, підтягнуті, з молодим вогником в очах. Хто купається, а хто просто робить зарядку, ранковий моціон алеями парку. Поговориш — кожен може прочитати лекцію, як гартувати дух і тіло з найбільшою користю. Тут тобі й про здорове харчування розкажуть, і про важливість посту, і про нетрадиційні методи лікування. — Каша з трьох видів круп і сухофрукти — це найкращий сніданок. І холестерин, і рівень цукру в крові, і артеріальний тиск будуть в нормі, якщо багато рухатися, не переїдати, не нервувати. Тому в нашому товаристві дуже приязна атмосфера, свята спільно святкуємо, ділимося досвідом, підтримуємо один одного. А до ополонки ніхто нікого не підштовхує. Я, наприклад, зараз взимку не плаваю через проблеми з хребтом, але щодня виконую спеціально підібраний комплекс вправ. Найкращий тренажерний зал не дорівняється до берега Стиру, і повітря тут цілюще, і атмосфера особлива, — переконувала нас Лариса Вайнер, до речі, як і її мама Раїса Агрипініна, медсестра за фахом. Як відомо, лікарі не радять «моржувати» людям, які страждають від холодової алергії, запальних гінекологічних захворювань, туберкульозу, порушень функцій нирок. Водночас вони не заперечують, що розумно використаний холод може зняти набряки, запалення, поліпшити діяльність внутрішніх органів. Правильне, регулярне загартування зміцнює дихальну, нервову, серцево–судинну системи, підвищує опірність інфекціям, лікує неврози й депресії. — Виходиш із ополонки — весь світ хочеться обняти. Колись я знімав стреси спиртним, дякувати Богу, вчасно спохватився. Тепер позбавляюсь від негативу за допомогою плавання. Пірнеш — і як нова копійка! Люди масово купаються на Водохреще, але я переконався, що вода в річці цілий рік має цілющі властивості, — ділився позитивними емоціями кремезний «морж», запрошуючи всіх приєднуватись до їхнього товариства.
На фото: Для Геннадія Вайнера, як і для всіх його одноклубників, вода в Стиру — тепла.
