Наближається до закінчення друга чверть навчального року і ви все частіше «доконуєте» свого школярика запитаннями про оцінки...
Наближається до закінчення друга чверть навчального року і ви все частіше «доконуєте» свого школярика запитаннями про оцінки. Хочеться бачити нащадка «най-най». Але не переборщіть, щоб не спровокувати розвиток у дитини такої психологічної недуги, як комплекс відмінника
Звичайно, добре, коли малюк гарно вчиться. Але придивіться: ваш учень ревниво ставиться до успіхів інших; болісно сприймає критику; самооцінка нестабільна; основним мотивом до навчання є одержання гарних оцінок, захоплення оточуючих; невдачі вибивають із колії, викликають апатію. Це — симптоми психологічного нездоров’я. Надмірне прагнення до досконалості не така вже й безневинна риса. Психологічний розлад може зіпсувати життя і самій людині, і її близьким, колегам. Прийнято вважати, і небезпідставно, що «відмінники» рідко сягають значних висот, їм бракує рішучості стати лідером, вони уникають брати на себе відповідальність. Так, вони старанні, мають певну кількість накопичених знань, але не завжди вміють застосовувати їх на практиці, живуть із тривогою про те, як їх оцінюють інші. Нерідко все життя таку людину переслідує невдоволення собою, своїми досягненнями. А от у «середнячків», як доводить практика, перспективи набагато кращі. Саме з їхнього середовища можуть вийти дуже успішні люди. Їм до невдач не звикати, вони не бояться здаватися некомпетентними, а на те, що думають оточуючі, — взагалі начхати. З відстаючих учнів, як правило, виростають внутрішньо незалежні лідери. Усе це не означає, що батьки не повинні цікавитися успішністю дітей. Якщо ваш відмінник має спокійний характер, головним для нього є процес пізнання, а не оцінка, якщо до невдач він ставиться спокійно — тривожитись нема підстав. Не прагніть, щоб ваш школяр був неодмінно кращим за інших, не концентруйтеся на його успіхах. Більше думайте про те, щоб дитина була щаслива, відкрита до навколишнього світу. Заохочуйте допитливість, навчіть конструктивно сприймати критику оточуючих. Для початку самі навчіться правильно критикувати. Ніколи не оцінюйте результат: «Поганий малюнок». Скажіть: «Дерева вийшли гарними, а ось звірят малювати ще треба потренуватися». Після повернення дитини зі школи, не запитуйте з порога, які оцінки? Поцікавтеся шкільними новинами.
