«Навіть якщо станете на ноги — про роботу масажиста мусите забути», — прогнозували лікарі. Сьогодні, згадуючи пережите, жінка впевнена: Бог посилає випробування, щоб ми стали кращими...
15 років тому лучанка Валентина Приймачук травмувала хребет. «Навіть якщо станете на ноги — про роботу масажиста мусите забути», — прогнозували лікарі. Сьогодні, згадуючи пережите, жінка впевнена: Бог посилає випробування, щоб ми стали кращими
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
«ЗМОЖУ ХОДИТИ — ЖИТИМУ ІНАКШЕ...» Вона впала в шахту ліфта у недобудованому будинку вслід за донечкою. Про це 15 років тому писали газети, говорили у місті. Валентина Василівна воліє забути той жахливий день, коли, почувши страшну звістку про єдину донечку, бігла на порятунок — а за якусь мить й сама летіла головою вниз у провалля. Дитяча безпечність коштувала дорого: в обох потерпілих були дуже важкі травми. — Три місяці повної нерухомості, невідомість, тривога — і згадувати страшно. Я лежала у міській лікарні, донька — в дитячій. Рідні не знали, до кого бігти. Боліли пролежні, але ще більше боліло серце за дитину, яка, окрім травми хребта, мала ще й відкриті переломи кінцівок. Мама привезла із села спеціально пошитий матрац, наповнений насінням льону, щоб моя спина не стала суцільною раною. Адже лікарі не гарантували, що я взагалі стану на ноги. Коли чула в коридорі перестук жіночих каблучків, думала: «Чи знає ця дівчина, яка вона щаслива?». Тоді ж дала обітницю: «Боже, якщо я зможу ходити — житиму інакше, цінуватиму і своє здоров’я, й іншим допомагатиму», — тремтить від хвилювання голос нашої співрозмовниці — стрункої, миловидної жінки, дивлячись на яку, важко повірити, що в неї вже є внуки. Зізнається, що молодою мала цілий букет хвороб і зайву вагу. А тут ще й травма. Лікарі, здається, вичерпали весь арсенал засобів, щоб пацієнтка могла хоча б обслуговувати себе, а про роботу масажиста радили забути взагалі. Мовляв, дякуй, що можеш через кімнату перейти. — Я випробувала на собі всі методи лікування, про які десь чула або читала. Шукала порятунку в нетрадиційній медицині. Дуже вдячна цілительці Тетяні Ляховій, яка вселила віру в одужання, допомогла пізнати себе. Шкода, що вона тепер в Ізраїлі. Я дуже вагалася, чи звертатися до Тетяни. Але, очевидно, Бог посилає нам у певний момент тих людей, руками яких змінює долю, — переконана Валентина Василівна. Тривалі місяці, повернувшись з лікарні, вона не могла без допомоги чоловіка піднятися з ліжка. Руки від найменших навантажень набрякали, ноги в будь-який момент на рівному місці підкошувалися. Але жінка не здавалася, сама себе витягувала з інвалідності. І поступово стала відчувати зміни на краще.
СКІЛЬКИ КОШТУЄ «ПОТЕРТИ СПИНУ»? — Навіть уявити себе на якійсь іншій роботі не можу. Той період, коли не могла працювати масажистом, наче темна пляма в житті. Люди обирають собі професію, а мене моя професія вибрала сама. Наче випадково. Тільки нічого випадкового в цьому світі нема, —розмірковує відома в Луцьку масажистка з 20-літнім стажем. А почалося все з лазні. Тоді вони з чоловіком знімали квартиру в будинку, де не було ванни. А в лазні якраз закрили на ремонт душові кабіни. Довелося йти в загальний зал. А там незнайома жінка, яка поруч парилася, попросила потерти спину, бо через проблеми із хребтом не могла рук підняти. Як відмовити? — Наступного разу, коли я прийшла, та жінка ждала мене, тримаючи в руці п’ять карбованців, — зі сміхом згадує пані Валентина. — Сказала, що після того, як я їй розтерла спину, вона кілька днів не відчувала болю. На той час, коли квиток у лазню коштував 50 копійок, п’ять карбованців — то великі гроші, які було совісно брати. Але самій стало цікаво, що відбувається — а тому погодилася на «експеримент». Після кількох сеансів мого масажу та жінка привела ще й свою подругу. А я зрозуміла, що треба йти вчитися, аби не виглядати шарлатаном. Так доля знов повернула Валентину Василівну на той шлях, із якого вона в юності збочила. Після школи вступила у медучилище, повчилася трохи — і покинула, бо здалося, що не в свої сани сіла: який то фельдшер, коли крові боїться і рука зі шприцом труситься... Тепер же довелося знову засісти за підручники з анатомії. Лікар-»мануальщик», який вів курси масажу, спостерігаючи за Валиними руками, дивувався, звідки у неї це вміння. Інтуїтивно відчувала, що і як треба робити. Без похвальби жінка каже: — Не шукала клієнтів, не робила реклами, але люди самі почали про мене запитувати в лазні. Так і стала там офіційно працювати масажистом. Банний дух дає енергетичне очищення, звільняє від негативу. І робити масаж людині, яка вийшла з парної, це просто задоволення. Ефект набагато кращий, аніж звичайно. Це і мої колеги, які працюють в лазні, можуть підтвердити. У нас дуже гарний колектив. І керівництво створило всі умови, щоб відвідувачі могли успішно відновлювати здоров’я. Підтверджують це і «завсідники» лазні, які десятиліттями щотижня йдуть сюди, щоб відчути радість оновлення душі й тіла. — Двадцять років відвідую лазню. Давно знаю Валентину, в неї масаж не стандартний, використовує різні техніки, вловлюючи всі нюанси самопочуття людини. Я в своєму житті користувалася послугами багатьох масажистів — і в Україні, і за кордоном, тож маю змогу порівнювати. Скільки б не було справ, у родині знають, що середа — мамин день, усе відкладаю — і йду в лазню, — розповідала лучанка Ольга Васьковець, бізнес-леді. Валентині Приймачук доводилося робити масаж різним людям, в тому числі — й сильним світу цього: екс-Президенту Ющенку, нардепам, олігархам. Вдаватися у деталі жінка не хоче, мовляв, спини болять незалежно від статусу й статків. А «піаритись» на чужих проблемах не дозволяє ні совість, ні професійна етика.
УЧИТИСЯ В КИТАЙСЬКИХ БАБУСЬ — Що найбільше вразило в Китаї? Те, як там люди дбають про здоров’я. Зранку в містах усі парки, подвір’я і навіть узбіччя доріг стають спортмайданчиками. Жителі масово виходять на вулицю і разом роблять гімнастичні вправи. Там 90-річні бабусі граціозно виконують такі рухи «пташиних танців», які я, чесно кажучи, повторити не змогла, хоч і дуже старалася, — ділиться враженнями від поїздки в Піднебесну Валентина Василівна. Китайською медициною вона «захворіла» ще тоді, коли відновлювалась після травми хребта. Познайомилася з нині покійним уже лікарем Годованцем, який практикував голковколювання. Після сеансів просилася в помічниці до Годованця, щоб, працюючи разом, пізнати секрети акупунктури. Був час, коли навіть власне житло віддала під кабінет голковколювання. Згодом професійний інтерес значно розширив коло знайомств у цій сфері, і Валентина Василівна каже, що в останні 10 років постійно навчається. Тепер використовує й сучасні електромасажери, і прилади, створені на базі законів китайської медицини. Щоб глибше вникнути в її суть, їздила до Китаю, придивлялася до роботи справжніх майстрів масажу, вчилася комплексного підходу до реабілітаційної допомоги. — Часто буваю у своєму Камінь-Каширському районі в батьків. Люди в селі не мають змоги їздити до Луцька, проходити дороговартісні обстеження, лікуватися сучасними препаратами. Тому звертаються до мене. І так приємно, коли дякують. Часто хворому потрібна і психологічна підтримка. У Луцьку до деяких клієнтів навіть додому ходжу, бо за багато років наче поріднилися з ними. От і зараз біжу до відомої артистки Людмили Петрівни Кабардіної, — збирається «на виклик» пані Валентина. А ще у сьогоднішньому графіку жінки — заняття в студії боді-балету. Після напруженого дня, роботи із серйозним фізичним навантаженням, вона стає до станка і освоює ази класичного танцю. Жартує, що справж-ньою балериною ще не стала, але стимул є, тому й позбулася за останній час 12 зайвих кілограмів. Зробити «шпагат» — будь ласка. У 50 людина може почуватися, як у 28, якщо працювати над собою, впевнена Валентина Приймачук.
