Таке зізнання ми знайшли у листі до редакції, який «з любов’ю» підписали «бабуся Марія, та її онуки Маринка, Таня і Анюта»
Таке зізнання ми знайшли у листі до редакції, який «з любов’ю» підписали «бабуся Марія, та її онуки Маринка, Таня і Анюта». «Вже 32 роки передплачую «Волинь». Зараз читаю газету разом зі своїми внучками, а їх у мене трійко — 5, 6 і 10 років, для яких вона — своєрідний «Буквар», — йдеться у цьому зворушливому посланні. — Прочитане частенько обговорюємо у сімейному колі. Вже передплатили «Волинь» на наступний рік. Обіцяю, що й мої онуки продовжать цю традицію». Таких щирих душевних листів ми отримуємо чимало. З них дізнаємось про життя наших шанувальників, про їхні радощі й печалі, про те, що болить і що вселяє надію. Часто з нами діляться й найсокровеннішим. Уважно вчитуємось і у рядки з порадами та зауваженнями, хоч бувають вони інколи доволі гострими. Але чудово розуміємо, що найкращий друг — той, хто правду каже, а не медом маже. Тому такі листи — надзвичайно цінні для нас. Бо допомагають не загубитись у життєвих дорогах і застерігають від того, щоб, як висловилась наша читачка із Вінниці Ніна Мельничук, «не хибити совістю». Ми гордимося, що маємо таких відданих читачів і дякуємо усім вам за щиру і відверту розмову у листах. Повірте, що, відчуваючи вашу підтримку і зацікавленість, легше жити і працювати. Сподіваємось, що й наступний 2013 рік ми зустрінемо разом (хто закрутився й забув передплатити газету на наступний рік — ще є можливість зробити це, а хто вже передплатив — побудьте, будь ласка, у ці останні дні передплати нашими агітаторами, і порадьте «Волинь» своєму сусідові. Бо разом — ми велика сила!
«Пишу до вас із далекого села Гірки Любешівського району. Мені вже йде 62-й рік, скільки себе пам’ятаю, стільки ми виписуємо «Волинь». Три роки підряд наша листоноша відправляла квитанції на розіграш призів серед передплатників, і от нарешті мені усміхнулася фортуна — я виграла радіогодинник. Уже підписала «Волинь-нову» на весь 2013 рік. Знову з нетерпінням тричі на тиждень чекатиму газету. Творчих вам успіхів у нелегкій праці, добра, злагоди і всього найкращого. Хай Господь Бог посилає всім вам многії літа. Ваша віддана читачка Ніна Качула».
«Добрий день, дорога редакціє! Без перебільшення скажемо, що «Волинь-нова» — найкраще видання, якому ми віримо найбільше. Років сорок я ваш відданий читач. І хоч в останні роки все важче знаходити кошти на передплату, та газету виписуємо, як подарунок на день народження. Віримо журналістам, віримо газеті. Бажаємо всьому колективу «Волині-нової» здоров’я, терпіння, всяких гараздів. Щоб газета процвітала, щоб до простих людей доносилася правда, бо її доносити завжди було важко, а сьогодні тим паче. Дай Боже, щоб усе добре велося в газеті і у ваших сім’ях. З найкращими побажаннями Іван Борисюк із Ковеля».
«Пише до вас постійна читачка «Волині-нової» Надія Любчик із села Березна Воля Любешівського району. Я з газетою вже майже 40 років. Працюю бібліотекарем у нашому селі, тому з «Волинню» не розлучаюся ні на роботі, ні вдома. Газета цікава в усіх напрямках, адже висвітлює питання культури, освіти, політики. Розповідає про простих трударів, які вирощують різноманітні сільськогосподарські культури. Такі статті любить читати мій чоловік Степан. Доньку цікавлять рубрики «Доброго вам здоров’я!», статті про освіту, бо вона вихователь, кулінарні рецепти. В мене на роботі «Волинню» цікавиться багато читачів. Тому свою газету, після того, як домашні прочитають, я віддаю людям, які через нестачу грошей не можуть її виписати собі. Бажаємо успіхів у вашій нелегкій, але такій потрібній справі. Наступний рік ми обов’язково проведемо разом».
«Газету виписую дуже давно і з нетерпінням чекаю кожен випуск. Адже вона наша порадниця і помічниця, наш найщиріший товариш. Тільки їй одній ми довіряємо наші думки, печалі та радощі. Із нею ми радіємо та переживаємо. Вона для нас як ковток цілющої джерельної води. Дай Боже вам і надалі залишатися незмінними нашими помічниками та порадниками, адже ви завжди там, де потрібні людям. Многая вам літа! Ваша постійна читачка Валентина Галас із селища Цумань Маневицького району».
«На Волині я прожила 64 роки, родом сама з Холмщини. Так сталося, що п’ять років тому доля закинула мене на Поділля. Та й тут я не зрадила своїй подрузі «Волині», яка сьогодні для мене є тією ниточкою, що сполучає з рідним краєм. Адже завдяки їй залишаюся в курсі подій, які відбуваються на моїй малій батьківщині. Ви робите газету цікавою, незалежною від політичних партій і амбіцій урядовців. «Волинь» була, є і буде висвітлювати життя простого люду. Я частенько роблю ксерокси цікавих статей та висилаю їх своїм знайомим на Південь, Схід України, інколи і за кордон до рідних моїх холмщаків. «Волинь» додає сили жити. Всі журналісти газети — люди з великої літери, ви не маєте права хибити совістю. Ваше перо — це зброя, потужніша за гармати. Будьте певні, що я й надалі виписуватиму газету. Хай 2013 рік буде для вас щедрим на читачів і передплатників. З найкращими побажаннями ваша шанувальниця Ніна Мельничук із Вінниці».
«Газету виписую з 1968 року, з того часу, як повернувся на рідну Волинь із далекого заслання з Архангельської області. Вона завжди була і є цікавою, читаю її від А до Я. Скільки буду жити, стільки ще виписуватиму «Волинь». Надіюся, що й мої нащадки завжди будуть з вами. Ваш Сергій Гоць із селища Луків».
«Шановні працівники нашої «Волині»! Вирішила й я приєднатися до відгуків шанувальників, читачів і передплатників улюбленої газети. Належу до них із 1948 року. За цей час змінювався її творчий колектив, головні редактори. Із «Радянської Волині» стала «Волинню-новою». Дійсно новою за змістом, оформленням, обсягом. Кожен із читачів, незалежно від віку, освіти, професії може знайти в ній необхідну інформацію, збагатитись духовно. Схвальні відгуки про «Волинь» чула навіть від білорусів, росіян, американців. Читачів маєте значно більше, ніж передплатників. До мене часто приходять друзі та знайомі і я не можу відірвати їх від газети. Багато її примірників передаю в село, деякі статті зберігаю в домашній бібліотечці. З повагою і вдячністю Надія Портечко з Рожищ».
«Дякую всьому колективу «Волині-нової» за змістовну і чесну газету. Наша дружба з нею зав’язалася ще в кінці 60-х років. У жовтні я відсвяткував 57-ий день народження. Багато тоді почув теплих слів і щирих побажань. Та найкращим подарунком для мене була річна передплата на газету на наступний рік. Творчих успіхів вам, міцного здоров’я та особистого щастя. З повагою Михайло Антонюк із села Видерта Камінь-Каширського району».
