ГОЛОСУВАТИ ЗА ЛЮДИНУ ДІЛА, А НЕ ЗА БАЛАКУНІВ*

На політичному олімпі нашої області з’явився новий, яскравий, молодий і перспективний лідер — Олександр Лазорко (на фото). Його на проміжних виборах до обласної ради, що відбудуться 17 лютого, одностайно висунула опозиційна партія «УДАР» як людину компетентну, працьовиту, професійну. Олександр Лазорко має чималий досвід депутатської діяльності. Чотири роки — з 2006-го по 2010-й він був депутатом Івано-Франківської обласної ради від фракції БЮТ — «Батьківщина»

Наталка ЗІНЧЕНКО

За свідченням Юрія Романюка, який очолює фракцію «Батьківщина» в Івано-Франківській обласній раді, Олександр Лазорко активно працював у комісії з питань соціально-економічного розвитку, комунальної власності та приватизації. Відповідально ставився до виконання своїх обов’язків. Дисциплінованість, фаховість та порядність — ці риси Олександра Лазорка у першу чергу відзначають його колеги. Проявив себе грамотним спеціалістом у вирішенні важливих соціально-економічних питань. Зокрема тих, що стосувалися повернення податку на додану вартість підприємствам Івано-Франківської області.
Як успішний керівник великого нафтопереробного заводу у місті Надвірна завжди надавав допомогу людям, які до нього звертались. Протягом 5 років він опікувався донькою Наталії Олександрівни Писаренко, хворої на важку форму цукрового діабету. Допомагав їй коштами для лікування у Києві. А коли медики порадили родині поїхати за кордон, не вагаючись, посприяв тому, щоб дитина потрапила до ізраїльської, а потім — і німецької клінік.
Таких прикладів милосердя Олександра Лазорка багато, адже він ніколи не стоїть осторонь проблем людей. Про нього з теплотою згадують ті, кому він простягнув руку допомоги у складних життєвих ситуаціях. Коли у 2008 році на Прикарпатті сталася повінь, Олександр Лазорко одним із перших допоміг постраждалим — виділив особисті кошти на відновлювально-ремонтні роботи, на продукти, медикаменти та одяг. Він був одним із тих, хто тримав на контролі хід усіх заходів з подолання наслідків повені.
Його батько — Іван Михайлович Лазорко — останній секретар Волинського обкому партії, першим насмілився порушити тему несправедливо репресованих за радянських часів жителів села Грива Камінь-Каширського району. Не побоявся визнати те, що енкаведисти здійснили тут провокацію, через яку місцевих жителів було вивезено до Сибіру. Саме Іван Лазорко поклопотався, щоб у селі поставили пам’ятний знак. А було ж те за часів Горбачова, який хоч і проголосив перебудову, але крамоли не терпів!
Олександр Лазорко, як і батько, також є одним із учасників встановлення на Волині пам’ятника Примирення на знак пошани жертв Другої світової війни. Його з ініціативи фонду «Єднання» встановили у Ковелі у 1996 році. Ідею такого пам’ятника підтримала німецька сторона в особі професора Карла Германа Крога. У ті часи Олександр Лазорко допомагав активістам, у складі волинської делегації відвідав Німеччину. Пам’ятник цей — поки єдиний у Європі знак Примирення.
Олександр Лазорко звик багато працювати. Він вважає, що потрібно реалізовувати ті цілі, які ставиш перед собою. І виконувати їх на 120 відсотків. Так він себе привчив. Тому коли почав працювати на нафтопереробних підприємствах, здобув другу вищу освіту, захистив дисертацію. Він багато зробив для Прикарпаття та Львова, бо вважає, що у розвиток краю, де живеш, потрібно вкладати кошти, змінювати його на краще, робити людям добро. А зараз допомагає лучанам: із партією «УДАР» сприяв прибиранню вулиць під час заметілей.
Як кандидата технічних наук і мецената Олександра Лазорка не випадково одноголосно обрали до складу Наглядової ради Луцького національного технічного університету. Адже він — надійний інвестор, який вкладає у майбутнє. Зараз, наприклад, будує унікальний спортивно-розважальний комплекс «Лучеськ», що стане візитною карткою його рідного Луцька. Бо хоче, щоб тут розвивався туризм, кошти від якого підуть у казну міста. На спортивних майданчиках комплексу займатимуться діти, у двадцятиметровому басейні оздоровлюватимуться тисячі лучан.
Зараз жителі міста знову стоять перед вибором — голосувати за людину діла чи за пустопорожні балачки, обрати того, хто робить справу, чи повірити в нічого не варті обіцянки. Сьогодні важливо відділити зерно від полови, не потрапити на гачок тих, хто прикривається партійними прапорами, обіцяє манну небесну, а сам не здатен ні на що. Тож, чи є на виборах до обласної ради альтернатива Олександру Лазорку — людині, яка зробила себе сама і знає, як поліпшити життя іншим, любить Луцьк і шанує лучан? Громадяни, які мислять і хочуть собі добра, скажуть однозначно — немає! Варто лише засвідчити це 17 лютого на виборчих дільницях.