ЧИ НАВАЖАТЬСЯ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ НЕДОТОРКАННІСТЬ ІЗ СЕБЕ ЗНЯТИ?

З розвитком у нашій державі громадянського суспільства депутатська недоторканність повинна або бути відмінена, або ж суттєво зменшена. Цього, до речі, хоче переважна більшість виборців. Адже недоторканність вони вважають пережитком минулого.

Ігор ВОЛОШЕНЮК, голова Луцької районної ради

Піклуючись про «рідний край» і «рідну державу», народні депутати, передусім, турбуються про власні бізнесові інтереси. Тому виборці розуміють, що вони постараються залишити недоторканність у незмінному вигляді.
Різних обіцянок і запевнень наслуховуються пересічні громадяни України під час чергових виборів до Верховної Ради. Тільки підтримайте, проголосуйте і, ставши депутатом, всі пункти передвиборної програми будуть виконані. Чи ж достойно відстоюють інтереси краян новообрані депутати, а чи думають, в першу чергу, про свої привілеї? Оприлюднені факти змушують простих людей взятися за голови від дій депутатів, які користуються надмірними пільгами, спецзабезпеченням, маючи ще й статус депутатської недоторканності. Щораз чергові вибори оновлюють ряди 450 депутатів, а змін щодо «вгамування» апетиту не відчутно, навпаки — все стає на круги своя.
Наприкінці минулого року я як голова Луцької районної ради на двадцять першій сесії ініціював два звернення, які майже одноголосно підтримали колеги-депутати: перше — до Верховної Ради України щодо обмеження депутатської недоторканності, скасування депутатських пільг та спецзабезпечення; друге звернення — до народних депутатів України, представників Волинської області у парламенті, щодо скасування депутатських пільг. Що ж спонукало мене, як керівника органу районного самоврядування, до таких дій?
У житті я людина не заздрісна, але разом з тим не байдужий до того, що відбувається у нашій державі. Часті виборчі процеси, обіцянки кандидатів у депутати, і в підсумку невиконання обіцяного — змушують по-іншому сприймати реалії життя.
Вважаю, що потрібні законодавчі зміни, які мають вдосконалити правове регулювання статусу народного депутата України. Нинішній статус ставить їх у неймовірно нерівне становище з громадянами України.
Саме на потреби народних обранців у державному бюджеті закладаються колосальні кошти, що вимірюються мільярдами. Так не повинно бути! Я розумію, ми їх вибираємо, маємо фінансувати, підтримувати депутатську діяльність, але бачимо, що користуються вони невиправданими та необґрунтованими пільгами.
Зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, заяви, що були озвучені під час передвиборної агітації кандидатами, а тепер — народними депутатами, вважаю, що зініційовані мною звернення, де чітко викладені пункти наступних дій, цілком на часі. У них акцентується увага на внесенні змін до Конституції України в частині обмеження депутатської недоторканності, зупинення виплат різного роду матеріальних допомог, а залишити треба тільки ті гарантії трудових прав, які передбачені Основним Законом нашої держави та загальними нормами законодавства про працю в Україні.
Взагалі, пільги — це спадок минулого. Ними винагороджували еліту. Більшість депутатів — не бідні люди, які до того ж отримують чималу зарплату. Вважаю, що для народних обранців мають бути передбачені не пільги, а грошові витрати, пов’язані з виконанням їхніх функцій.
Здивувало те, що озвучене депутатами рішення на сесії районної ради не було підтримане всіма. Зокрема, не голосували тільки депутати районної ради від «Свободи», представники якої перед виборами найбільше заявляли про необхідність зняття пільг народним обранцям.
Ініціюючи друге звернення, хотів побачити принципову позицію волинських депутатів. Згідно з рішенням сесії районної ради, відповідні звернення з повідомленнями про вручення направлені народним депутатам України — представникам Волинського краю у парламенті, головам обласної, районних і міських рад області та місцевих рад Луцького району. Після отримання цих звернень, у тримісячний термін на адресу Луцької районної ради мають надійти відповіді щодо запропонованих змін. Вони будуть опубліковані для того, щоб виборці Луцького району бачили позицію народних обранців, незалежно від їхніх політичних уподобань.
Сьогодні обговорення та дискусії щодо запропонованих звернень тривають. Ми — єдиний район в області, який продемонстрував свою чітку позицію. Я як голова районної ради, член Партії регіонів, яка є правлячою, не боюся відповідальності за зініційоване рішення. Нехай народ знає, чи мають їх обранці виконувати передвиборні обіцянки, чи, прийшовши до влади, відмовляються від своїх слів.