КУДИ ЙДУТЬ НАШІ ГРОШІ?

На кошти, які кожен українець віддає як податок, можна найняти «особистого» вчителя для дітей чи прогодувати двох пенсіонерів...


Василь РОГУЦЬКИЙ


Про це йдеться у дослідженні «Скільки коштує держава, або за що я плачу податки?», яке провела дослідницька компанія «CASE–Україна». Дмитро Боярчук, виконавчий директор цієї компанії, стверджує, що середньостатистичний українець, який отримував 2157 гривень «чистої» заробітної плати на місяць у 2011 році, сплачував щомісяця на утримання держави близько 2092 гривні або 25 102 гривні на рік, тобто майже стільки ж, скільки отримував на руки (сюди входить як єдиний соціальний внесок та податок на доходи фізосіб, так і ПДВ та акцизи, які споживач сплачує, купуючи товар).
Виявляється, якби не гроші пересічних працівників та звичайних споживачів (покупців), то не існувало б… двох третин державних доходів! Тобто, державу утримують рядові українці–трудяги — ми з вами, а не олігархи чи гіганти промисловості.
— Зв’язок «мої гроші — податки — державні витрати» в широкій масі майже ніхто не усвідомлює, — підтверджує пан Боярчук. — За винятком приватних підприємців, які власноруч відносять кошти до державної скарбниці.
У зв’язку з цим експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай вважає, що «кожен українець має отримувати за підсумками місяця та кварталу інформаційний чек із податкової, де буде інформація про кількість сплачених податків та зазначатиметься, куди вони пішли». Можливо, через те, що більшість українців платять податки не особисто, вони не дуже активно цікавляться, як розпоряджаються їхніми грішми чиновники.
Ще одне відкриття цього дослідження розвінчує стереотип про те, що індустріальний Схід України годує «бідний» Захід. Так, східні регіони сплачують більше податків, але й отримують з бюджету більше (пенсіонерів на Донеччині приблизно ушестеро більше, ніж на Волині).
Наприклад, у 2011 році фірми з донецькою пропискою сплатили ПДВ на суму 15,3 мільярда гривень, а повернули їм — 15,2 мільярда. У результаті сумарно по цьому податку Донецька область заплатила… найменше з–поміж решти регіонів України. Цікаво, що Волинська область за цим показником — 15–а в країні.
Більше того: у середньому на одного офіційного працівника кожен регіон платить більше, ніж отримує з бюджету. Причому кардинальної різниці в податкових внесках із розрахунку на працюючу особу між регіонами нема, за винятком Києва. Й хоч Волинь за цим показником займає останнє місце, але все одно на одного працівника сплачує більше в центральний бюджет, ніж отримує назад. А різниця іде, зокрема, на утримання центрального апарату уряду та інше.
Отож, у 2011 році кожен працюючий українець в середньому заплатив 25 тисяч гривень податку. На що ж витратили ці гроші? Левова частка цієї суми — 16 тисяч гривень — пішла на утримання соціально не захищених людей та пенсійні виплати. Ще 2,5 тисячі ми віддали на «безкоштовну» освіту, 1,5 тисячі — на медицину. Тисяча пішла на міліцію, прокуратуру та суди. 768 ваших гривень «з’їло» утримання держапарату, а це, до слова, — майже удвічі більше, ніж виділяється на армію, — 392 гривні. Ще 709 гривень ми віддали як відсотки державного боргу. На те, щоб відремонтувати дороги, кожен українець у середньому сплатив 500 гривень, на субсидії шахтарям — 300, сільському господарству — 226, житлово–комунальному господарству — 257 гривень тощо.
Про те, скільки з цих 25 тисяч крадеться або використовується неефективно, у матеріалі не йдеться. Можна лише здогадуватись. Але своїм дослідженням експерти ще раз наголошують: розподіл бюджетних коштів повинен бути абсолютно прозорим і підконтрольним громадськості. Адже це наші з вами «кровні», якими в основному й наповнюється бюджетний казан.