Напевно, я не єдиний, хто небезпідставно вважає так звану акцію протесту «Вставай, Україно!» фактичним початком президентських перегонів 2015 року. Точніше — банальним політичним піаром. Принаймні, про це свідчать мітинги, які вже відбулися в Івано-Франківську, Тернополі, Чернівцях, Житомирі…
Напевно, я не єдиний, хто небезпідставно вважає так звану акцію протесту «Вставай, Україно!» фактичним початком президентських перегонів 2015 року. Точніше — банальним політичним піаром. Принаймні, про це свідчать мітинги, які вже відбулися в Івано-Франківську, Тернополі, Чернівцях, Житомирі…
ОЛЕГ ВІКТЮК
Погляньте, які прапори майорять над натовпом, які гасла виголошують. Політикани дали людям в руки плакати: «За достойну пенсію!», «Вимагаємо справедливих зарплат», «Роботу для кожного» — загальні, пустопорожні заклики–гасла від опозиціонерів, які досі нічого не зробили для їх реалізації. І, замість того, щоб працювати в парламенті, роз’їжджають державою заради власного піару. Ну, хіба не так? Навіть відміну пенсійної реформи провалили. Мене це обурює. Ось скликали людей на мітинги. А в цей час підтоплювало людські обійстя. То хіба не ліпше було організувати народ на поміч комунальникам, дорожникам, МНСникам, щоб спільно, усім загалом долати стихію? Щоб ділом, а не скандуваннями допомогти ближ-ньому. Аж ні, такі акції невигідні, бо вони не дають бажаного ефекту. Узагалі-то, Об’єднана опозиція чи то недопрацювала, чи просто неспроможна видати акцію непокори за справжній протест народу. Бо головним і настирним їх гаслом є імпічмент Президента й вибір нового глави держави. Кого саме? Будь ласка, довго не думайте, вибирайте з тих, хто на сцені: Яценюк, Тягнибок, Кличко… Оце має одразу насторожити людей, щоб їх не використовували за «розмінну монету» в політичних ігрищах. Та й мудрих політиків теж. Схоже, Віталій Кличко вже зрозумів, що вліз у політичну авантюру, що таки стане «третім зайвим» у битві за булаву. Бо вже не було його на мітингу в Чернівцях і Житомирі. Та й, кажуть, далі він не поїде. Взагалі–то, масовість попередніх акцій у Тернополі, Чернівцях та інших містах засвідчила, що й громадяни не надто поспішають «на барикади». Наприклад, у Житомирі, за даними Об’єднаної опозиції, нібито зібралося на акцію протесту близько 10 тисяч людей. Але правоохоронці нарахували тільки 2,5 тисячі. Для мене ця статистика правдивіша, бо це їхня робота — стежити за натовпом, за спокоєм і безпекою мітингувальників. Подібне було й у Чернівцях: опозиція заявила про 5–тисячні лави протестувальників, а насправді на мітинг прийшло наполовину менше людей… Нехай приписки будуть на совісті тих, хто їх робить. Скажу про інше: у жодній країні світу акцію не називають велелюдною, всенародною або взагалі ледь не революцією, як її іменує опозиція, коли в ній взяли участь лише 2-3 відсотки населення обласного центру. Та на футбольний матч більше народу приходить! Про що це свідчить? Однозначно, що сьогодні українці не вірять пустим обіцянкам, тим паче, від політиків, які нічого путнього поки для народу не зробили. Іще одне важливе питання — безпека громадян, які приходять на мітинги. Природним є те, що люди прагнуть жити ліпше. І спокушаються на заклики отримати все й одразу. От тільки Президента змінимо і буде нам щастя. Це можна зрозуміти. Але аж ніяк не зрозуміло: яке має право опозиція ризикувати здоров’ям і життям людей, які потрапляють у стихійний натовп? Тим більше, Яценюк і Тягнибок уже визнали, що нездатні контролювати протестувальників, коли їх запитали про хуліганів, які закидали сніжками з льоду жінок–нардепів у Києві. Де гарантія, що під час наступного мітингу в опонентів чи випадкових перехожих полетять уже не сніжки, а щось важче? І чи лише гематомами й струсом мозку тоді обернеться наступний неконтрольований випад мітингувальників? м. Луцьк
