Понад піввіку лучанин Олексій Омелянович Решетило (на фото) кожен день починає зі склянки медової води, яку випиває натщесерце...
Понад піввіку лучанин Олексій Омелянович Решетило (на фото) кожен день починає зі склянки медової води, яку випиває натщесерце. Чоловікові 86 рік, але він енергійний, бадьорий, сповнений інтересу до життя. Донедавна тримав велику пасіку, але рідні, зважаючи на поважний вік бджоляра, вмовили продати вулики. Але без улюбленого заняття Олексій Омелянович не витерпів і року ― знову придбав три бджолосім’ї. Каже, на власному досвіді переконався: рухатися, працювати необхідно всім, у будь–якому віці
Переніс ветеран інсульт і два інфаркти, але ніколи не падав духом, навпаки, активно працював над відновленням здоров’я, застосовуючи різні оздоровчі методики. А нещодавно Олексій Омелянович зайшов до редакції із пропозицією започаткувати у нашому медичному додатку рубрику про лікувальні властивості води, способи її очищення і перевірки якості. Зібрав наш відвідувач чимало цікавої інформації на цю тему, але хотів би, щоб інші читачі, які мають власний досвід водолікування, також підключилися до розмови, поділилися своїми спостереженнями. Із задоволенням опублікуємо такі матеріали. А сьогодні пропонуємо вашій увазі нотатки Олексія Решетила.
З КРАНА ЧИ ІЗ ДЖЕРЕЛА? Добра знайома, яка працює на підприємстві «Луцькводоканал», запевняє, що в обласному центрі воду споживачам подають якісну. Мовляв, працівники відомчої лабораторії, де контролюють показники безпечності, самі п’ють воду з крана, бо всі її характеристики відповідають нормам. Я у цьому сумніваюся, особливо, коли бачу на стінках банки густий наліт, а на дні ― осад. Матеріалів про те, що вода має пам’ять, здатна зберігати інформацію і міняти під її впливом свою структуру, читав дуже багато. Не можна заперечити той факт, що у водопровідних трубах вона втрачає свої цілющі властивості, бо позбавлена кисню, сонячного світла, замість плавного русла ― долає різкі згини, кути, повороти, може контактувати з джерелами забруднення. Тому й шукають люди різні способи оздоровлення води. Хтось використовує кремінь, хтось заморожує, щоб одержати талу воду. Звичайно, від хімічного забруднення за допомогою заморожування не врятуєшся. Але вчені вважають, що, замерзаючи, а потім танучи, вода стирає набуту негативну інформацію, зберігаючи одну–єдину базову ― програму життя.
ПИТИ ― СКІЛЬКИ ХОЧЕТЬСЯ За свій вік людина споживає приблизно 75 тонн води. Раніше лікарі твердили, що дорослим необхідно за день випивати не менше двох–трьох літрів води, мотивуючи тим, що постійна нестача рідини здатна спричинити генетичні мутації клітин і онкологічні захворювання. Але є й інша, не менш авторитетна наукова думка: треба довіряти своєму організму і прислухатися до відчуття спраги. Визначити, чи вистачає організму рідини, можна за кольором сечі: якщо вона темна ― пити слід більше. Підказку дає і стан шкіри. Ущипніть себе за руку із зовнішнього боку кисті. Якщо шкіра розгладжується поволі (понад 2 секунди) ― клітини недоотримують вологи. Чай, кава, компот не здатні замінити воду. Ці напої містять додаткові речовини, а тому сприймаються організмом, як їжа. До того ж чай і кава є сечогінними і можуть навпаки позбавляти тіло від резерву рідини. На власному досвіді я переконався, наскільки корисно вранці, прокинувшись, випивати натщесерце склянку води з ложечкою меду. Це ― лікувальна вода, яка разом із продуктами бджільництва допомагала мені долати стенокардію, відновлювати здоров’я після інсульту та інфарктів. У домашніх умовах можна також приготувати глиняну воду. Чайну ложку очищеної глини (її можна купити в аптеці) заливають 0,5 л окропу. Суміш добре розбовтують і дають настоятись декілька годин. Потім зливають відстояну рідину і п’ють її при гастритах, виразці шлунка, колітах, метеоризмі. Для нормалізації перистальтики кишечника використовують такий засіб: склянку висівок заливають літром води кімнатної температури, настоюють не менше 8 годин. А ось горохова вода (настоюють 7 ― 14 годин), яку п’ють натщесерце протягом двох тижнів від початку нового місяця до повного, як кажуть, підвищує потенцію. Вапняною водою (та, що утворюється після гасіння вапна) лікують опіки, додаючи до неї рослинну олію. Подібних рецептів у літературі є дуже багато. Мене ця тема цікавить, бо, лікуючись від інфаркту, приймав багато аптечних препаратів, через що тепер маю проблеми зі шлунково–кишковим трактом. Багато лучан нині намагаються споживати джерельну воду. Є служби доставки, які забезпечують нею всіх бажаючих за відповідну оплату. Але чи є гарантія, що ця вода справді чиста і цілюща? Кілька разів я їздив сам у село Баїв Луцького району, де є джерела. Бачив, під’їжджають забезпечені люди «крутими» автомобілями, запасаються водою. Цікаво, чи робили лабораторний аналіз її, чи є дані про лікувальні властивості? Хотів би отримати на ці запитання відповідь від спеціалістів відповідних служб і читачів «Волині».
