Чомусь із дитинства запам’яталося, як моя бабуня Ніна зав’язувала чисту хустину і йшла до сусідки, баби Домки, “перепрохуватися”. А її намір встановити мир означав, що надійшла Прощена неділя, заговини на Великий піст...
Чомусь із дитинства запам’яталося, як моя бабуня Ніна зав’язувала чисту хустину і йшла до сусідки, баби Домки, “перепрохуватися”. У “гріх” бабуню найчастіше вводили сусідські кури, які не хотіли визнавати невисокої загорожі, чим спричиняли “конфлікти місцевого значення”. А її намір встановити мир означав, що надійшла Прощена неділя, заговини на Великий піст. У цю неділю після вечірні і в церкві відправляється чин прощення. Позаду Масляна (Масниця, Пущення або Сиропуст) — колись велике язичницьке свято проводів зими. Попереду — Великий піст, який триває сім тижнів, а точніше — шість тижнів посту і Страсний тиждень перед Пасхою, що символізує 40-денний піст пророків Мойсея та Іллі, а потім 40-денне перебування у пустелі Ісуса Христа — час його духовної та моральної підготовки до звершення свого великого подвигу — добровільного принесення себе у жертву людям. У православній церкві Великий піст — це час радості, зміцнення сил та любові до Бога, час очищення душі від усілякої скверни. Під час Великого посту віруючі готуються як до воскресіння Христа, так і до свого особистого воскресіння. Постування у цей час є засобом розвитку духовної досконалості. Біблія вчить, що постувати треба в повну силу своїх особистих можливостей, причому, таємно, не вихваляючи себе та не засуджуючи інших. Перший день Великого посту у народі називали “жилавим понеділком” або “полоскозубом”. За звичаєм, “щоб гадюка не вкусила” і щоб у роті не залишилося й крихти скоромного, його “заполіскували” горілкою, причому господині наливали її не в чарку, а в покришку від того горщика, в якому варилася каша,— “щоб на пшениці золи не було”. До столу в понеділок подавали лише “жиляники” — тверді пісні коржі, які їли з хроном і редькою. Може, звідси й приповідка: “Хрін від редьки не солодший?”. Була колись ще й третя назва цього дня — “чистий понеділок”. Так його називали, либонь, тому, що господині обіду не варили і їх горщики залишалися чистими. “Масляна, масляна, яка ти мала, якби тебе сім неділь, а посту — одна” — дивись, та й зітхне хтось скрушно, пісного коржа жуючи. У Великий піст наші предки утримувалися не лише від скоромної їжі, а й від куріння та любощів. Ось як про це згадує етнограф Василь Скуратівський у книзі “Святвечір”: “Мій дідусь Якуб, як розповідав тато, був затятим курцем, ніколи не розлучався з люлькою. Але коли надходив Великий піст, з першого дня клав її на полицю й протягом усього часу не доторкався до неї. Разом з тим, щоб не спокуситися до інтимного життя, він ладнав свій переночівок на лаві, за що бабуся Гапка постійно дорікала чоловікові”. Суспільне життя під час посту помітно вщухало. В селах стихали веселі розваги, колективні забави, музика, співи, молодь обмежувала вечорниці, не справляли весіль. Люди намагалися щодня одвідувати церкву. У першу суботу Великого посту прийнято було приходити до церкви з хлібом, коливом та медом, замовляти велику панахиду по рідних — небіжчиках. Втім, у різних регіонах України існують свої звичаї, традиції, пов’язані з цим важливим періодом у житті християнина. Щоправда, маємо історичні дані про те, що постів дотримувалися і наші предки-язичники. І найбільший піст припадав саме напередодні весни, коли ставало з їжею найскрутніше. Тому накладали на себе всілякі обмеження: “м’ясопуст”, “сиропуст”, а потім і зовсім було пусто. Нині піст — це ще й своє рідне випробування для господинь, бо не кожна вміє приготувати смачні й корисні пісні страви. Загалом же піст повинен бути підтриманий нашою вірою і щирою молитвою, інакше він мало чим відрізнятиметься від дієти. Валентина ШТИНЬКО.
