Погодьтесь, не можна вимагати від народу поваги до законів, якщо ці закони приймаються у шахрайський спосіб...
Погодьтесь, не можна вимагати від народу поваги до законів, якщо ці закони приймаються у шахрайський спосіб...
Василь УЛІЦЬКИЙ, заступник головного редактора
Бо якщо одні роблять вигляд, що правильно ухвалюють закони, то потім інші так само робитимуть вигляд, що їх виконують. У підсумку така роздвоєність неминуче охопить усі ділянки життя, — ми будемо вдавати реформи, боротьбу з корупцією, покращення і т. д. На жаль, парламентська більшість такими речами не переймається і продовжує діяти з позиції сили, ламати, як зараз прийнято казати, через коліно. Мова йде про так зване виїзне засідання Верховної Ради 4 квітня, коли за межами сесійної зали парламенту було прийнято кілька законів, які Голова Верховної Ради Володимир Рибак поспішив підписати і заявив, що переголосування їх не буде. В лавах регіоналів панує також упевненість, що під цими документами з’явиться і підпис Президента. Експерти ледь не кричать про цілий ряд грубих порушень під час «прийняття» цих законодавчих актів (не було рішення про перенесення засідання в інше приміщення, на зібрання не пустили опозиційних депутатів, які є членами лічильної комісії, відсутні гарантії фізичної присутності усіх депутатів під час голосувань тощо). Але «депутатам–більшовикам» — хоч кілок на голові теши. Хоча, здавалося б, навіть при найменшому сумніві у легітимності прийняття закону, аби уникнути звинувачень у шахрайстві, вони мали б одразу ці підозри спростувати, провівши переголосування. Бо хто, зрештою, як не нардепи мають дбати про те, щоб закони приймались бездоганно з точки зору процедури, хто, як не вони, мають бути прикладом поваги до закону? Натомість маємо усе з точністю до навпаки. Люди із депутатськими значками дедалі більше уявляють себе напівбогами, яким можна все, що заманеться. Наприклад, зібратись групою і десь за рогом прийняти те, що вони можуть назвати правилами, за якими мають жити понад 45 мільйонів людей. Чинити так — це продовжувати дискредитувати правовий механізм держави. Це мало місце і при «папєрєдніках», але зараз процес набрав украй цинічних форм. У цій правовій вакханалії, до речі, взяли участь і волинські депутати–мажоритарники — Ігор Єремеєв, Степан Івахів, Сергій Мартиняк та Ігор Палиця (останній, щоправда, заявив, що не був на виїзному засіданні, попри те, що його прізвище фігурує серед зареєстрованих на ньому). Здивували слова Степана Івахіва, який, пояснюючи телеканалу «ТВі», як він опинився у компанії регіоналів на цьому засіданні, сказав, зокрема, і таке: «Я не такий досвідчений депутат — це моя перша каденція — щоб навіть розрізнити, збори це чи засідання». Та навіть якщо повірити, що недосвідченого депутата обманом затягли на «збори», то голосував він на них уже точно усвідомлюючи, що робить… Взагалі-то причин, чому треба було так чи інак голосувати за ті злощасні законопроекти, останніми днями озвучено чимало. Але, гадаю, виправдовувати беззаконня кризою чи будь-чим іншим — безглуздо. Адже ми не виправдовуємо злодія через те, що він мав «поважну» для грабунку причину — йому потрібні були гроші…
