Хто не працює, той не помиляється. Але ця народна мудрість, мабуть, не стосується партійних вождів, впливових політиків, які, до речі, нерідко трудяться у власних інтересах. Ще не було прецеденту, щоб наш рідний чиновник визнав свої промахи і подав у відставку. Навіть якщо він помилково злітав із коханкою не у Жмеринку, а в Париж за бюджетні кошти...
Хто не працює, той не помиляється. Але ця народна мудрість, мабуть, не стосується партійних вождів, впливових політиків, які, до речі, нерідко трудяться у власних інтересах. Ще не було прецеденту, щоб наш рідний чиновник визнав свої промахи і подав у відставку. Навіть якщо він помилково злітав із коханкою не у Жмеринку, а в Париж за бюджетні кошти. З літератури сталінського періоду знаємо, що у відповідь на репліку приреченого більшовика, що «это же какая-то ошибка», чекісти суворо чеканили: «Партия не ошибается!»...
Олександр НАГОРНИЙ, редактор відділу права і правоохоронних органів
Українська влада теж не помиляється — їй заважають. Одному Президенту, що було замислився, яку ж державу будувати, завадив журналіст. Іншому гаранту Конституції, визнаному «месії», зашкодила тендітна напориста жінка, а для того, щоб бандитів посадити в обіцяні тюрми, не вистачило повноважень — треба було, певне, видати ще один універсал. За нинішнього керівництва держави винні в економічній скрутній ситуації «папєрєднікі» та свавільний МВФ, який для стабільного «покращення» не дає мільярдів у безкінечні борги. Коли прем’єрство Юлії Тимошенко добігало кінця, мені як рядовому громадянину кортіло задати їй запитання, чи визнає вона хоч якісь свої помилки (йдеться не про «гріхи» десятилітньої давності, яких тепер їй «навішали»). Коли я запитав перед виборами у нерядового бютівця Миколи Томенка, чи це не помилка — висунення кандидатури Турчинова на посаду мера столиці, відповідь була ухильною. І подібних незручних запитань до Тимошенко набралося багато, але всі лідери країни люблять комфорт, ігнорують прес–конференції, де їм можуть зіпсувати настрій, бо небожителі витають у небесах. А заявою про те, що Янукович не покладе руку на Пересопницьке Євангеліє, Тимошенко, думається, отримала особистого ворога. До речі, жінок дуже дратували різноманітні перевдягання прем’єра Юлії Володимирівни на телеекранах. І характерно, що Віктор Янукович наступив своїми туфлями з крокодилячої шкіри на ті ж граблі. А які годинники за 100 тисяч доларів і більше демонструє еліта! Однак якщо у громадян проживання в комірному прем’єра викликало іронічну усмішку, то нині люди свій гнів спрямовують на президентське Межигір’я. Власники елітних забудов на берегах Дніпра, в Криму, в Карпатах вклали 14 мільярдів доларів у неоподатковане пристанище на Кіпрі. А що скажуть наступники у владі про дії своїх попередників? Серйозне питання… Цілком закономірно, що після програних кулачних боїв у стінах парламенту опозиція вийшла на вулиці міст України. На відміну від Харкова у Луцьку ніхто тролейбусами дорогу мітингуючим не перекривав. Акція «Вставай, Україно!» проходила в будній день, у робочий час. Невже народні депутати вважали, що піднімуть з насиджених місць заляканих бюджетників чи студентів, які вчаться корупційним азам у деяких вишах, банальним гаслом «Банду — геть!»? Невже пенсіонери повинні шукати якихось анонімних бандитів? Тож не дивно, що після такого швидкого гастрольного туру з популістськими лозунгами патріотам стало ще важче на душі, а писарям від влади чи тому ж хамовитому меру Харкова Кернесу легко кепкувати з дій опозиції, а насправді — із розчарованого, знедоленого, незадоволеного люду. Випещені народні обранці могли б дослідити болючі проблеми Волині (хоча б ту ж медичну реформу без грошей чи молочні біди селян) і конкретно сказати, кому ж іти геть. Людям болить несправедливість на фоні оргій влади. Колись навіть гумористи–сатирики Штепсель і Тарапунька використовували по приїзді в Луцьк місцеві негативні факти і мали шалений успіх. … Чи прислухаються «гетьмани» до слів Юрія Луценка, котрий «подорослішав» у тюрмі, про необхідність реальної чесної системної програми на майбутнє і обрання харизматичного лідера?
