Укотре пересвідчуємося, що коли людина передплатила «Волинь», стала її читати, то це вже на все життя...
Укотре пересвідчуємося, що коли людина передплатила «Волинь», стала її читати, то це вже на все життя.
Олександр НАГОРНИЙ
Навіть у «купонний» період волиняни знаходили можливість одержувати головну обласну газету. Передплатники — це, як правило, добрі трудівники, зразкові господарі й сім’янини, яким не байдужі державні справи. Влада ніколи не дбала про селян, бо знала, що вони виживуть у будь–яких умовах (Голодомор був сталінським експериментом). Оглянувши господарство Олександра Івановича Гребенюка, ми зрозуміли, що потрапили якраз до хазяїна, якого колись назвали б куркулем і вивезли на Сибір. На щастя, тепер можна говорити про це з гумором. Коли ми поцікавилися, що ж господар утримує у своїй садибі, то почули ухильну жартівливу відповідь: — Коли ви, журналісти, хочете оглянути президентське «Межигір’я», то хіба вас туди пускають? Я теж думаю, що не варто зізнаватися про свої статки. Прийдуть, порахують, опишуть. Але з того, що на подвір’ї аж три квочки водили курчат, ми зробили певний висновок. Та й потроху сам господар «розколовся», бо ніяк не міг пояснити, на чому ж він заробляє. — Бичок за півтора року набрав ваги чотири з половиною центнери, машину жому з’їв, — каже Олександр Іванович. — А тепер заготівельники пропонують 10 гривень за кілограм живої ваги! А скільки у вас коштує ковбаса? Маємо дві корови — здаємо літр молока по 1 грн 80 коп. Почім берете мінеральну воду? Пенсія — 1 100 гривень, яку я заробив, працюючи 40 років водієм, тратиться на оплату газу й електроенергії. Ось так і багатіємо. Якась поміч усе-таки є від газети — ми доставили мішок цукру як власнику призу, отриманого в результаті редакційної акції для постійних передплатників. Олександр Іванович сказав, що виграш — це заслуга добросовісної листоноші Оксани Майко, яка надіслала квитанцію в редакцію, і заслужила цукерки. Біля будинку росте гарний сад, то ж дружина Ніна Петрівна та невістка Галина готуватимуть варення і компоти —в Олександра Івановича два внуки. Цукор — не на самогон, тим більше, що вже 30 років не вживає спиртного. Олександр Гребенюк чесно зізнався, що взимку більше й уважніше читає «Волинь», яку передплачує 40 років, а син Олександр, який теж, до речі, працює водієм, подякував за рекламні оголошення — орієнтується, де і за скільки можна придбати технічне причандалля. — Ей, внучку, — гукнув господар, — а дістань з підвалу хлопцям пляшку виноградного вина — воно в мене, як «Ркацителі», треба ж віддячити за доставку подарунка. с. Мирне Горохівського району.
Р.S. І вчителька Боровичівської загальноосвітньої школи Маневицького району Валентина Ісаківна Мельник не могла стримати усмішки, адже завдяки участі в нашій акції для передплатників тепер зі старого і багато разів ремонтованого від розбитих сільських шляхів велосипеда пересяде на новесенький і радісно їздитиме на уроки до своїх учнів. Отож, хто передплачує газету «Волинь» — завжди виграє!
На фото: Олександр Іванович Гребенюк (справа) з сином Олександром задоволені подарунком — якраз до ягідного сезону.
