Як не втратити шанс підписати історичну Угоду про асоціацію між Україною та ЄС
Якщо вирахувати вихідні дні та офіційні літні парламентські канікули, то залишилося тільки 67 робочих днів до вирішального саміту країн Східного партнерства, на якому є шанс підписати історичну Угоду про асоціацію між Україною та ЄС...
Ця угода, по суті, і є початком вступу України до Європейського Союзу, першим етапом повернення нашої нації до своєї історичної цивілізаційної спільноти. Додому… Після глибокої історичної коми. Хто має сміливість завадити цьому поверненню або бездарно провалити його, зупинивши наш природний розвиток? Можуть. І завадити, і безкарно провалити… Бо, виявляється, вбивство можливості стати громадянами об’єднаної Європи не настільки вже і вагоме для більшості громадян. Не настільки вагоме, як вирубка дерев у стамбульському парку Гезі. Виявляється, мільйонам українців зовсім не треба виходити на площі, подібні до стамбульської Таксім, заради свого європейського сьогодення. Уже очевидно, що в Україні ніхто ні на які площі не вийде. Не досягли ми ще духовної єдності зі своєю незалежною країною, не злилися з нею на молекулярному рівні, як зі своїми дітьми або батьками. Ще не вміємо вболівати за неї, як за своє життя. Не вистраждали ми так важко, як інші народи, права мати свій клаптик безцінної землі у Всесвіті. Не заплатили ми за це право ані кров’ю, ані стражданнями близьких нам людей. А тих, хто замість нас таки заплатив життям за нашу незалежність, ми або ненавидимо, або проклинаємо. Такі ми є. І тому нас сьогодні безперешкодно можуть повести в будь–якому напрямку без особливих зусиль та пояснень. Хоч на стрижку, хоч на бійню. Будуть водити, поки ми не дозріємо, і не візьмемо все у свої руки. А що робити саме зараз, коли залишилося всього 67 робочих днів для виконання десяти критеріїв, запропонованих Європейським Союзом і без виконання яких не відбудеться підписання угоди. Я говорю саме десяти критеріїв, бо той одинадцятий, який стосується мого звільнення, не потребує консолідації зусиль усього суспільства та залишається на совісті Віктора Януковича. Я вважаю, що треба негайно створити нову організаційну структуру на кшталт круглого столу або асамблеї, яка буде активно та публічно діяти від сьогодні і до набуття чинності Угоди про асоціацію, включаючи підписання та ратифікацію цього документа. Пропоную назвати цю структуру — Національний круглий стіл «Порозуміння заради європейського майбутнього», бо при такій роботі, як сьогодні, це майбутнє може просто ніколи не настати. Хочу запропонувати ключові принципи організації та діяльності НКС Перше. Повноправними учасниками Національного круглого столу мають стати: особисто Президент України, визначені ним посадові особи його адміністрації та уряду, голова Верховної Ради та лідери всіх парламентських фракцій, керівники профільних комітетів Верховної Ради, які беруть участь в євроінтеграційних процесах, представники Венеціанської комісії, представники делегації Європейського союзу, лідери політичних груп Європарламенту та посли ЄС в Україні. Доцільно запросити до роботи екс–міністрів закордонних справ усіх українських урядів. Найголовніше — серцем цього Національного круглого столу має стати участь у його роботі моральних авторитетів націй, лідерів громадських рухів та організацій, які не дадуть політикам діяти безвідповідально або за подвійними стандартами. Друге. Національний круглий стіл обов’язково мусить мати діючий виконавчий орган, який забезпечить його організацію та ефективну діяльність. Третє. На першому засіданні має бути затверджений план спільної роботи з виконання критеріїв ЄС. Кожне засідання має завершуватися прийняттям письмових рішень з усіх питань, обов’язкових для затвердження в парламенті та уряді. Четверте. Національний круглий стіл варто скликати раз на тиждень та проводити його від початку до кінця в присутності представників засобів масової інформації, прозоро, конструктивно та відповідально. Безумовно, треба відтермінувати літні парламентські канікули до завершення всіх справ з виконання передумов до підписання угоди. Я прошу українських парламентарів пожертвувати — ні, не життям, — лише черговою відпусткою заради України. П’яте. Місце проведення Національного круглого столу має бути нережимним та територіально нейтральним для всіх учасників, легко доступним для журналістів та спостерігачів. Таким місцем може бути Український дім. Особливо символічно, що він розташований на Європейській площі в центрі столиці України. Шосте. Під час обговорення європейських законопроектів та прийняття рішень бажано мати по кожному принциповому питанню консенсусні рішення, безумовно, якщо учасники Національного круглого столу здатні мудро, відповідально та результативно працювати заради європейського майбутнього України. Я пропоную сучасним політикам дослухатись до моєї поради, бо як би я була сьогодні на місці президента України, я б саме так і організувала роботу в ці останні 67 робочих днів перед самітом у Вільнюсі. Але я не Президент України і тому можу давати лише поради. Давайте, попри всі сумніви, з відданістю спробуємо цей план здійснити. Я все ж таки хочу вірити в успіх і буду працювати разом з вами, як зможу, до останнього 67–го робочого дня. Повний текст — http://www.pravda.com.ua/ articles/2013/06/27/6993076/
