СЕРГІЙ КОВАЛЬЧУК: «НЕ ШКОДУЮ, ЩО НЕ СТАВ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ»*

Кажуть, літній день рік годує. Це добре розуміють і в агрофірмі «Луга-Нова» — одній із найпотужніших у нашому регіоні. Тут наперед прогнозують, які врожаї збиратимуть. Тому засновник фірми Сергій Ковальчук (на фото) упевнений у результатах праці. Про це він розповів у своєму інтерв’ю...


Сергій ГУТНИК

«ЗЕМЛЯ НЕ ПОВИННА ЗАРОСТАТИ БУР’ЯНАМИ»
— Сергію Михайловичу, які передбачаєте цьогорічні врожаї?
— Уже за два тижні починаємо збирати озимий ячмінь та ріпак. Знаємо, яких урожаїв очікувати від цих культур та й від усіх інших, за винятком хіба цукрового буряку та кукурудзи. Попри те, що погода цьогоріч не балувала, колектив агрофірми «Луга–Нова» добре спрацював під час посівної, дав лад 19 тисячам гектарів землі, які обробляє на Волині та Хмельниччині. Зокрема на Хмельниччині посіяли сорго, олійний льон, соняшник, насіння якого використовують у кондитерській справі. Залучили до роботи спеціалістів, що добре знають специфіку вирощування цих культур, тому розраховуємо на високу врожайність. Від цього залежить і те, які площі відведемо під посіви у майбутньому.
Що стосується цін на аграрну продукцію, то вони, сподіваюся, будуть вигідними як для сільгоспвиробників, так і для покупців. Уже зросла ціна на цукор до 7 гривень. Отже, цукровиробники не працюватимуть собі на збитки. Та й у цьому сезоні цукрових буряків в Україні посіяно набагато менше, ніж торік. Тому, на мою думку, вартість солодкого продукту триматиметься десь на рівні 8 гривень за кілограм. Агрофірма «Луга–Нова» має близько тисячі гектарів цукрових плантацій, а сезон цукроваріння розпочнемо традиційно в середині вересня.
Посіви кукурудзи займають більше двох із половиною тисяч гектарів. Попит на цю культуру на світовому ринку останнім часом зростає. Маємо випробувані шляхи її реалізації. Торік понад 20 тисяч тонн продали нашим сусідам — полякам. Новим ринком для неї може стати і Китай. А пивоварний ячмінь упродовж 5 років реалізуємо французам.
Наше агропідприємство взялося за обробіток кількасот гектарів земель, які облогують. Навряд чи можна сподіватися, що посіяні там культури вже дадуть хороші врожаї. Однак, переконаний, з часом це будуть добрі орні землі. Тому вважаю, що українському уряду варто більше уваги звертати на площі, що не використовуються, заростають бур’янами висотою в людський зріст. Так бути не повинно.
— Серед зернових головна — пшениця. Яка, на вашу думку, буде ціна на хліб?
— Вартість такої культури не може бути низькою. Є всі підстави надіятись, що і цьогоріч вона буде на рівні. Але навіть якщо з ціною не складеться, маємо вихід. Адже до низки підприємств нашої корпорації входить і свинокомплекс. Для відгодівлі свиней можна використовувати будь–яку сільськогосподарську продукцію, зокрема і пшеницю. І виробляючи м’ясо та ковбаси, матимемо непогані заробітки.
Нині на комплексі, розташованому в селі П’ятикори Локачинського району, триває реконструкція, оновлюємо поголів’я свиней за рахунок популярної в Англії породи. Приблизно у середині серпня чекаємо на перший приплід британських свинок.
— Ви працюєте ще й на ринку пально–мастильних матеріалів. Яка тут ситуація?
— Ціни на нафтопродукти в Україні дещо знизилися, адже посівна позаду. Однак жнива неодмінно спричинять їх зростання, зокрема на дизельне пальне. Утім, підвищення цін буде незначним, тому приводу для хвилювання немає. Наразі наша будівельна фірма «Кратон» будує нові автозаправні комплекси.
— А як щодо житла?
— Його поки що не зводимо: люди не мають грошей, щоб придбати, а взяти кредит під помірні відсотки теж не можуть. Тому вважаю, що це справа безперспективна. А як буде далі — покаже час.

«ТРЕБА ПЕРЕСТАТИ ЧУБИТИСЯ Й ПОЧАТИ ПРАЦЮВАТИ»
— Сергію Михайловичу, не можемо оминути і надзвичайно складної теми — політичної. За два роки президентські вибори…
— Скажу відверто: підтримуватиму кандидатуру Віктора Януковича, хоча знаю, що на Західній Україні, зокрема й на Волині, мої політичні симпатії непопулярні.
Я не голосуватиму за лідера опозиції Арсенія Яценюка — людину, яка не вміє слухати своїх опонентів, не вміє домовлятися з ними, схильна до радикальних рішень, здатних нашкодити країні та її народу. Не голосуватиму й за Олега Тягнибока, діяльність якого не націлена на стабілізацію ситуації.
— Чи виправдали ваші сподівання представники волинян у новій Верховній Раді?
— Знаєте, не шкодую за тим, що не став народним депутатом. Бо переконаний: представники волинян у Верховній Раді Ігор Єремеєв, Сергій Мартиняк, Ігор Палиця, Степан Івахів за час свого депутатства зроблять багато корисного у своїх виборчих округах. А наш, цілком імовірно, може залишитися без нового медичного обладнання і «швидких» для лікарень, без бібліотек і доріг. Хоча утримаюся від гострих висловлювань на адресу Євгена Мельника, оскільки його обрав народ, думку якого я поважаю.
На жаль, в українському парламенті як не вміли злагоджено працювати і домовлятися, так досі й не навчилися. Представникам і більшості, й опозиції, мені здається, байдуже до людей, які за них голосували. Тим часом народ бідує, матеріальне забезпечення українців гірше, ніж громадян Молдови, Росії, Білорусі чи Казахстану. Для того ж, аби ми стали жити краще, нашим обранцям треба перестати чубитися й почати нарешті працювати.

«ВІДКОЛИ ПРАЦЮЮ, ЖОДНОГО РАЗУ НЕ БУВ У ВІДПУСТЦІ…»
— А чи цінують узагалі наші люди роботу? Поділіться, будь ласка, вашими міркуваннями.
— Нині маємо гострий дефіцит фахівців робітничих професій. А років через 5-10 хорошого зварника, слюсаря, штукатура чи тракториста цінуватимуть на вагу золота. Фахівці цих професій завжди потрібні. Однак самі ж люди не хочуть працювати, а лишень прагнуть заможно жити і нічого для цього не робити. От нині мені потрібні спеціалісти на посаду головного агронома та головного ветлікаря. Вони матимуть гідну заробітну плату та належні умови праці. Але ніхто не зголошується. Нещодавно зателефонував чоловік із Дніпропетровська, який претендує на посаду головного ветлікаря. Назвав свої умови: 10 тисяч гривень заробітної плати та житловий будинок. Однак з’ясувалося, що навіть обов’язків ветлікаря він не знає.
Відколи працюю, я жодного разу не був у відпустці. Для відновлення сил вистачає щонайбільше півтора дня. Далі відпочинок мене не тішить. То хіба можна силувати себе відпочивати?
— Сергію Михайловичу, повернімося до подій майже піврічної давнини. Чим скінчилася справа підпалу вашої автівки?
— Не хочу говорити на цю тему, бо йдеться про долі людей. Скажу лише, що Володимир–Волинський суд виніс вирок у справі чотирьох паліїв. Двох із них засуджено до позбавлення волі строком на три та чотири роки умовно. Ще двох — до шести та п’яти з половиною років позбавлення волі.
У суді я просив про пом’якшення покарання для двох фігурантів справи, молодих хлопців. Вони в результаті отримали умовний термін. Зізнаюся чесно: не зацікавлений у тому, аби люди провели найближчі кілька років у в’язниці. Засуджені мають право подати апеляційну скаргу до суду вищої інстанції. Хочу подякувати людям, які вели слідство у справі підпалу, зокрема заступнику начальника УМВС у Волинській області Олександрові Никитюку та прокурору Волинської області Андрію Параці.