«ЩОБ БУЛИ І РАКЕТА, І ПОЛУНИЦЯ…»

На 84-му році життя не стало Василя Пєскова (на фото) — легендарного російського журналіста, фотокора, письменника, телеведучого і мандрівника, який не одному поколінню відкривав вікно у природу...

Уже мало хто пригадає, що він одним із перших розповів світу про політ Юрія Гагаріна у космос. Зате усі знали Василя Пєскова як людину, яка не просто жила, а буквально дихала природою. Недарма його називали батьком радянської екологічної експедиції. Ця любов розпочалася в юності, коли захопився фотографуванням природи. А у 26–річному віці він, кореспондент воронезької газети «Молодий комунар», наважився надіслати кілька своїх нарисів про природу із фотографіями в «Комсомольскую правду», після чого його одразу запросили на роботу в Москву.
З того часу понад 50 років пропрацював Василь Пєсков у «Комсомолці», де вів авторську рубрику «Вікно в природу». Журналісти видання запевнили, що рубрика буде виходити й далі, адже Василь Михайлович залишив багато–багато неймовірно цікавих нарисів, які не друкувались.
А ще протягом 15 років — із 1975 по 1990 — Василь Пєсков разом із Миколою Дроздовим був ведучим надзвичайно популярної програми «У світі тварин». Крім того, написав кілька десятків книг, перша з яких була опублікована в 1960 році. За книгу «Кроки по росі» (1963 рік) удостоєний Ленінської премії. Одним із найвідоміших творів Василя Пєскова є повість «Тайговий глухий кут», перші розділи якої були надруковані в «Комсомольской правде» в 1982 році. Книга викликала величезний суспільний резонанс, адже розповідала про долю родини старовірів Ликових, які прожили кілька десятків років в ізоляції від світу.
Легендарний телеведучий Микола Дроздов називає Пєскова своїм Учителем, неймовірно обдарованою і організованою людиною, яка дуже тонко відчувала природу. За його словами, у спілкуванні з Василем Пєсковим «сам інтелектуально і духовно виріс, і тому його відхід — велика втрата для російської культури».
Хочеться додати: не тільки російської, а й української. Адже майже всі журналісти «Волині» вчилися на книгах і нарисах Василя Пєскова. Майстер коротких речень, але з глибоким змістом! Його нариси — ніби ковток свіжого повітря! Так треба було вміти любити Природу! Так треба було вміти любити Людину!
— Я все своє життя воював за те, щоб маленька річка мого дитинства знову стала чистою, — якось сказав колегам Василь Пєсков. — Переписав море листків паперу, який передруковували машиністки, виправляючи мої помилки… І ось настали дні, коли моя річка знову чиста, у ній є риба, навколо — тиша. Але чи радію я? Ні. Адже зупинилися заводи моєї країни. Випарувалась її сила. А я б радів, коли б її сила стала такою, щоб були і сталь, і чиста вода. І ракета, і полуниця.