НЕ З ТІЄЇ ОПЕРИ

Нещодавно знайомий запросив в оперу. Подумки відзначила його шляхетність, бо ж оперного театру в нашому місті немає, і найближчий – аж у Львові. Утім, далі він сказав, що має на увазі новий нічний клуб у Луцьку

Ярослава ТИМОЩУК, редактор відділу культури
газети «Волинь-нова»

 

Дещо і я чула про цю «Оперу». У день відкриття закладу влаштували грандіозну вечірку, на яку запросили зіркових гостей – групу Nikita. Напередодні свята співачки дивилися на лучан звабливими поглядами з рекламних афіш. З одягу на них були лише чорні бюстгальтери, розшиті блискучими шипами. Потім казали, що люди стояли в черзі на вході в «Оперу» більше години. Коли їхала в автобусі додому, то чула, що про цей заклад говорять дві студентки, які теж поверталися до рідного села.
— Сьогодні Макс Барських в «Опері», – із сумом у голосі мовила одна. – От тільки вхід – 100 гривень.
— Нічого, вдома підемо на дискотеку, – заспокоювала друга. Хоча видно було: їй теж прикро, що один виступ зірки коштує стільки, скільки студенту вистачить на тиждень.
Якщо ви живете в цій країні, хоча б зрідка дивитеся телевізор і користуєтеся громадським транспортом, то про Макса Барських щось таки чули, навіть якщо ви не фанат подібного жанру. Він любить вражати людей хутром на шиї, сповзаючими джинсами і ліричними дурницями типу «Мое тело так хотело, только ты не дала». Ще пліткували, начебто він різав вени через невзаємне кохання до Світлани Лободи і зустрічався зі своїм продюсером Аланом Бадоєвим. Таким недитячим пристрастям позаздрили б і справжні оперні артисти.
А тим дівчатам в автобусі було важко стояти на ногах. Можливо, тому, що вони вже добряче надпили пива з літрової пляшки. Може, того, що треба бути неабияк натренованим, аби на модельних шпильках утримувати рівновагу на крутих дорожніх поворотах. У наших поліських селах полюбляють усілякі каблуки і блискітки, дарма, що це вкрай непрактично як для тутешніх доріг.
В інтернеті зараз кепкують з прихильниць так званого сільського гламуру. Критикують за несмак дівчат, які виставляють на загальний огляд свої однотипні фотографії: намагання звабливо вигнутися, відверті декольте чи й просто білизна, колготи в сіточку, килим як тло, пляшки в кадрі. Виглядає воно хоч і неестетично, зате реалістично. Мені хочеться запитати в модних критиків, яким це явище видається кумедним: звідки дівчатам черпати уявлення про красу, якщо звідусіль в очі лізуть як не груди в шипах, то шуби Макса Барських? І коли оці оцінювачі востаннє бували в українському селі? Може, вони ще вірять, що тут по розбитих дорогах дефілюють моделі? А по барах звучить вишукана класична музика, а не шансон? І вечорами влаштовують літературні читання?
У типовому українському селі нема книгарні чи навіть нормального кафе, що вже казати про галерею чи театр. Уявлення про успіх молоді люди складають із тих картинок, що їм пропонує телебачення чи «ВКонтакте». А нерідко те, як одягаються вітчизняні естрадні зірки і провінційні модниці, відрізняється лише розмахом: замість блискучих китайських прикрас — справжні Swarovski.
Ну а в «Оперу» я не пішла. Сказала, що спочатку треба піти в справжній театр.