Керівник СВК «Батьківщина» Турійського району Павло Корецький не надіється на владу, рахує кожну гривню, яку вкладає підприємство у виробництво, і не скупиться на благодійну допомогу...
Керівник СВК «Батьківщина» Турійського району Павло Корецький не надіється на владу, рахує кожну гривню, яку вкладає підприємство у виробництво, і не скупиться на благодійну допомогу...
Сергій НАУМУК
Віддавна мав намір написати про сільськогосподарські підприємства середньої руки. Ті, які провадять виробництво без інвесторів, справляються з усіма труднощами і знаходять своє місце на ринку. Самі собі дають раду: купують техніку, сплачують податки, на фермах утримують не по 20 голів корів «для начальства». Нагода трапилася тоді, коли один із призів редакційної лотереї виграв сільськогосподарський виробничий кооператив «Батьківщина» з села Чорніїв Турійського району. Покривало, що випало в жеребкуванні, керівник підприємства Павло Корецький одразу розпорядився передати для потреб місцевого храму. Тим часом наша розмова зайшла про буденні справи господарства. Ось якими думками поділився Павло Анатолійович. «Нині всі живуть за рахунок села. Цього року ми здали в Аграрний фонд близько 400 тонн зерна. До 200 тисяч гривень втратили. Фонд мав би тримати таку ціну, щоб комерсанти нас не ошукували. Взяли аванс на кукурудзу. У результаті ще довелося доплачувати». «Свинарство рентабельне, якщо за 5—6 місяців вирощуємо тварину масою 100 кілограмів і витрачаємо 3 центнери комбікорму. Але ж тоді треба годувати свиней добавками. Якщо рік тримати поголів’я на натуральних кормах, то матимемо одні збитки. Така органічна продукція нікого не цікавить, на неї немає гідної ціни». «У конторі працює 10 чоловік, хоча цілком вистачило б трьох. Але як я їх можу звільнити? Вони все життя зі мною. Нехай зарплата у них невисока, але одержують її щомісяця. Мають скорочений робочий день, і їм це вигідно. Бо кожен обробляє кілька власних гектарів землі і не може приходити в контору щодня. Люди, маючи трактора і корів, від власної господарки мають більший дохід, аніж від роботи. А мене довбуть, чому плачу мінімальні зарплати». «Наступного року жита сіятиму менше, бо ціна не вигідна. Але вже звик до цієї культури. Щоразу думаєш: а раптом вона піде вгору? Маємо хороші врожайні сорти Синтетик та Пікассо. Цього року його зібрали більше 300 тонн, вийшло понад 20 центнерів з гектара, хоча посіви вимокли. Може ще буряк будемо сіяти, бо я його люблю і не можу без нього». «Якби керівником став зараз, то багато чого робив би не так». «Молоко є різних сортів. Чому ціна різниться залежно від того, скільки його здано? Такого ніде немає. Вартість має залежати тільки від якості. Маленькі господарства, якби їм добре платили за молоко, досі трималися б. Але владі вони невигідні, бо задають питання». «У нас немає потреби афішувати свою доброчинність. Ми без афішування вставили у школі вікна, купили комп’ютер. Щороку допомагаємо, бо там наші діти вчаться. Аграрний фонд «взув» нас на 200 тисяч гривень, а це великі гроші. За них можна було б купити, наприклад, добрива». «Щоб обробити поле і посіяти сою та ріпак, треба шість працівників та три одиниці техніки — і можна заробити мільйони. Утримувати худобу — це витрати, на які йду тільки для того, щоб люди мали роботу. Хоча на молоці ніколи не мали збитків. Молодняк тримаємо до півроку, потім він йде на ремонт стада. Тварин, що залишаються, збуваємо. Як правило, щороку виписуємо 120 бичків людям. Нині — лише 60, бо не було ціни на м’ясо». «У нас немає інвестицій, ми самі собі заробляємо гроші». «Нам чесно платити не будуть. З олігархів гроші не зіб’ють, тому витягнуть із нас. І вони це роблять. Наверху настільки хитрі люди, що нас дурять щороку по-новому. Але що робити? Вони нас дурять, а ми усім на зло трудимося».
ДОВІДКА
СВК «Батьківщина» (село Чорніїв Турійського району). Керівник (протягом останніх 28 років): Павло Анатолійович Корецький. Штат: 70 працівників. Зарплатний фонд без нарахувань: близько 1 млн грн. Земельний банк: 1150 га землі. Поголів’я: 400 голів ВРХ, 170 голів корів. Надої: 1600 -1700 л молока щодня.
АНЕКДОТ ВІД ГОЛОВИ Якось одного голову колгоспу в райкомі запитали: «Чому врожайність у вас 30—40 центнерів, а у ваших сусідів — 50?» «Бо у мене центнер — це сто кілограмів».
На фото: Керівник господарства Павло Корецький замість себе попросив сфотографувати своїх працівників Петра Дубінчука та Богдана Самчика, які готують техніку до зими.
