Наш земляк Микола Павлович Куделя ще за життя став легендою, що спалахнула незгасною зірницею незламності людського духу, вірності й любові до рідної землі, освяченої високим, правдивим словом Кобзаря...
Наш земляк Микола Павлович Куделя ще за життя став легендою, що спалахнула незгасною зірницею незламності людського духу, вірності й любові до рідної землі, освяченої високим, правдивим словом Кобзаря. Тож зовсім не випадково понад десять років тому було засновано обласну премію його імені, якою щороку відзначають таких же одержимих і талановитих наших краян. Учора Миколі Куделі, невтомному збирачеві Шевченкіани, патріотові, людині слова, і чину виповнилося 90. З цієї нагоди ювіляра сердечно привітали представники облдержадміністрації й обласної ради, обласного управління культури, районної та місцевої влади, удостоївши іменинника почесними грамотами, подарунками, квітами. За заслуги у відродженні духовності України, утвердження помісної Української православної церкви своїм наказом патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив Миколу Куделю церковним орденом Святого архистратига Михаїла, який прикріпив до святкової вишитої сорочки народний депутат України попереднього скликання Олександр Гудима. Ювілярові вручили також іменний годинник від голови Української республіканської партії “Собор” Анатолія Матвієнка. Цього дня із столиці до Торчина приїхала ціла делегація на чолі з головним редактором часопису “Самостійна Україна”, головою Київської ОУН Павлом Дорожинським. У її складі — заступник головного редактора газети “Молодь України” Юрій Брязгунов, члени проводу Київської ОУН, земляки, друзі. Пан Осип Барецький, скажімо, прибув спеціально із Мюнхена (Німеччина), щоб особисто привітати Миколу Куделю, члена сенату ОУН, почесного голову Української стрілецької громади. За великі заслуги перед націоналістичним рухом ювілярові було вручено “Лицарський хрест заслуги” — почесну нагороду Української стрілецької громади, заснованої ще у 1928 році з ініціативи Євгена Коновальця. Щирими й сердечними були привітання від Торчинської “Просвіти”, директорів шкіл із с.Буяні та Усичі, послідовників, друзів та численної родини Миколи Павловича. Сердечно привітала одного із своїх найстарших і найповажніших дописувачів і редакція газети “Волинь”. І хоч напередодні іменинник не міг похвалитися відмінним здоров’ям, усі почесті й нагороди сприйняв по-козацьки стійко, із вдячністю й гумором. Цього дня в оселі ювіляра звучало багато зворушливих спогадів і традиційна “Многая літа”. Валентина ШТИНЬКО.
