«МАЄМО І ДАЛІ ТРИМАТИСЯ РАЗОМ»*

Незважаючи на холод, тут тепло і пахне багаттям. Вогняні бочки, гаряча юшка, людське дихання — тепло тут у необмеженій кількості. Навіть якщо захочеш замерзнути — не дадуть. На асфальті — заготовлені дрова. По периметру — барикади з дерев’яних щитів та лап сумнозвісної ялинки. На сцені — Марічка Бурмака, яка без музичного супроводу співає (а весь майдан підспівує) «І один у полі воїн». А під сценою — кілька наметів Європейської партії України. Тут перебуває близько ста волинян, які приїхали до столиці творити історію. Серед них — голова Волинської обласної організації ЄП Олена ГОЛЄВА


Оксана АВЕРЧЕНКО


— Пані Олено, а в Луцьку за вами вже скучили. Додому не збираєтесь? Протестувати ж можна не лише у столиці. На малій батьківщині теж життя вирує.
— Кожен сам обирає, чим і де саме він може бути корисним нашому всеукраїнському Євромайдану. Я вважаю, що моє місце зараз тут. Хоча Луцьк, звичайно, теж не забуваю. Наші партійці, приміром, організували у наметовому містечку гаряче харчування — із ресторану, що поруч, приносять бульйон, піцу, гамбургери, чебуреки. Надаємо і правову допомогу: один юрист чергує в самому євромістечку, другий постійно веде прийом у моїй депутатській приймальні, що на вулиці Бойка. Ще на початку масових акцій наші активісти роздавали у Луцьку листівки, випущені в рамках соціальної програми «Народний адвокат», із порадами, як діяти у випадку, якщо під час мітингу або демонстрації затримала міліція. На звороті листівки — зразок протоколу про адміністративне затримання. Для ознайомлення. Роздавали зі словами «Не дай, Боже, знадобиться»…
— Ви, напевно, знаєте, які гучні акції влаштовують у Луцьку ваші колеги–політики? Обласну адміністрацію днями блокували, вимагали відставки Клімчука і Войтовича.
— Що стосується блокування обласної адміністрації — чесно кажучи, особливого сенсу я в цьому не бачу. Звичайно, добре, що люди вголос, на вулиці, а не тихенько на кухні висловили свою громадянську позицію, висунули вимоги. Але що далі? Революція, як відомо, робиться в столицях. Цього закону ще ніхто не скасовував. Тому вважаю, що мені як політику і громадянину доцільніше зараз перебувати тут. І закликаю волинян – хто має таку можливість, не чекайте, що хтось за вас зробить цю роботу, приїжджайте до Києва відстоювати права своїх дітей!
— Виступали вже зі сцени?
— Ні. Зі сцени зазвичай виступають ті, хто має у цьому потребу. Моя ж потреба і завдання в іншому — у спілкуванні з людьми, у їхній підтримці. У всебічній допомозі тим, хто цього потребує. Передусім — правовій. Тут зі мною перебуває кілька наших юристів, у яких можна отримати будь–яку консультацію. Окрім того, підгодовуємо мітингувальників, бо маємо таку можливість. Так що вважаю, що, окрім висловлення своєї позиції, від нашого перебування на київському Євромайдані є відчутна практична користь. Я розумію, що виступи зі сцени, напевно, теж потрібні — щоб піднімати дух майдану, підбадьорювати його. Але ж не всім бути трибунами. Комусь треба знаходитися і серед людей, виконувати повсякденну роботу. Вчора, приміром, наш лідер Микола Катеринчук привіз на майдан засоби індивідуального захисту — каски і бронежилети.
— Думаєте, знадобляться?
— Сподіваюсь, що ні. Але, на жаль, ми були свідками того, як влада, м’яко кажучи, не надто толерантно ставиться до протестувальників. Тому у будь–якому разі убезпечити себе не завадить.
— Скільки ще плануєте бути на київському Євромайдані?
— Скільки знадобиться. Поки живе Майдан — я буду з ним. Бажано — до перемоги.
— А буде вона — та перемога?
— Великою мірою це залежить від нас. Маємо бути сильними і мудрими, не піддаватися на провокації, не розкисати від можливих невдач. Пам’ятати, що можна програти битву, але виграти війну! А головне — маємо і далі триматися разом. Я вважаю, що головним позитивом, який приніс Майдан (чим би він не закінчився), є те, що в Україні практично сформувалося громадянське суспільство. І це, я вважаю, найголовніше. Все інше додасться.

На фото: Олена Голєва з молодшим сином у наметовому містечку в Києві.