Сергій МАРТИНЯК: «ДЕПУТАТ ПОВИНЕН ДБАТИ ПРО ГРОМАДУ ТА КЕРУВАТИСЬ ЇЇ ІНТЕРЕСАМИ»*

Напередодні Нового року існує традиція підбивати підсумки року та планувати рік прийдешній. Особливим 2013-й був для народного депутата України Сергія Мартиняка (на фото), який за цей період встиг освоїтись у парламенті, налагодити співпрацю з громадами, збудувати храм, розпочати будівництво шкіл та садочків.
За рік депутатської діяльності народний обранець провів особисті прийоми у шістдесяти населених пунктах виборчого округу №20, розглянув близько тисячі звернень громадян. Як народний обранець оцінює результати своєї роботи, якими проблемами переймається та як бачить ситуацію в державі — про це у нашій розмові із ним

Оксана ПРОКОПЧУК


— Сергію Васильовичу, минув рік депутатської діяльності. Як оцінюєте результати роботи? Чи вдалося відчути себе парламентарем та реалізувати задуми?
— Перший рік, я б сказав — установчий, коли приходиш у парламент, вивчаєш у першу чергу ситуацію, дивишся, як він функціонує. Пізніше, вже з другої парламентської сесії, починаєш займатись законодавчою роботою. Сказати, чи вдалося все вирішити, дуже важко, бо за рік будь-яке питання потребує багато узгоджень, кропіткої роботи, різних таких «рухів», яких у часи, коли я займався бізнесом, не було.
Чи вдалося реалізувати задуми? Так, частково вдалося. Повірте, враховуючи всю складність ситуації в країні, багато що зроблено. Я особисто брав участь у розробці окремих законопроектів. Вони стосуються конкретних речей, які потрібні нашим виборцям та й взагалі всім людям в Україні. Зокрема, Закон про пенсійну реформу, який розробили позафракційні депутати. Проект закону пройшов перше читання, але його повернули на доопрацювання і знову розглядатимуть вже під час четвертої сесії у новому 2014 році. Це документ, який ще має шанс змінити ситуацію в діючому законодавстві. Решта законопроектів або не були підтримані, або зняті з розгляду. Я думаю, що його доопрацюють у першому читанні, бо він сподобався всім депутатам — і від опозиції, і провладним. Тому після внесення поправок, маю надію, законопроект підтримають у першому читанні і приймуть за основу.
Ми з групою позафракційних депутатів розробили ряд законопроектів, які стосуються вирішення проблеми забруднення навколишнього середовища, зменшення кількості трудових мігрантів за рахунок покращення умов праці в Україні. Останній проект постанови, який ми зареєстрували у Верховній Раді України, стосується виходу з політичної кризи в державі. Багато чого вдалося зробити й в окрузі.
— Як часто ви працюєте в окрузі? Чи зустрічаєтеся з виборцями? З якими питаннями люди звертаються найчастіше?
— В округ намагаюся навідуватися щоразу, коли є перерва між засіданнями Ради, — працюю, зустрічаюсь із селянами, веду особисті прийоми. Тільки перебуваючи серед людей, можна зрозуміти їхні проблеми. Хоча мій округ найбільший в Україні, половину населених пунктів, навіть найвіддаленіших, уже відвідав. Цікава реакція людей, які часто дивуються, що депутат робить у їхньому селі, коли до виборів ще далеко.
У 2013 році я провів понад 60 зустрічей із виборцями, мої помічники — ще близько 150-ти. За цей рік на мою адресу надійшло більше тисячі звернень громадян. Думаю, не помилюсь, коли скажу, що близько тисячі питань ми вже вирішили. Люди переважно звертаються з проханнями допомоги на лікування. Такі звернення направляю у благодійний фонд «Європейський вектор» і свою заробітну плату перераховую туди ж, не отримую її особисто. Окрім того, є звернення, які стосуються громади. Це різного роду прохання щодо допомоги на церкви, дитячі садки, школи. Тобто, ми намагаємося розглядати всі заяви і шукати шляхи їх вирішення.
— А як саме ви співпрацюєте із сільськими громадами?
— Зараз багато говорять про те, що народний депутат не повинен допомагати матеріально на окрузі, тому що його основна робота — законодавча, він повинен працювати над законами. Але якщо я, працюючи в парламенті, подавав зміни до бюджету, наприклад, 2013 року, то ці зміни були враховані і дали змогу розпочати будівництво школи в селі Журавники та спортивного залу в селищі Мар’янівка Горохівського району, дитячого садочка в Торчині Луцького та реконструкцію Будинку культури в селі Годомичі Турійського районів.
Якщо я працюю над поправками до бюджету-2014, то хіба це погано? Я хочу, щоб мій округ розвивався, тому вніс пропозиції до держбюджету на 2014 рік щодо фінансування на будівництво та реконструкцію об’єктів на суму 30 мільйонів гривень.
Це дасть змогу відновити об’єкти на території наших громад. На моє переконання, така допомога повинна бути, цим потрібно займатися народному депутату, бо це входить, зокрема, до його обов’язків.
Окрім того, благодійність теж ніхто не відміняв, нею займаються в усьому світі. Допомагати людям і громаді — в цьому немає нічого поганого, але треба бачити різницю між допомогою — дати просто гроші чи розробити програму, залучити до цієї роботи людей, об’єднати їх для вирішення власних проблем. Це не є якоюсь подачкою чи підкупом виборців. Це нормальна робота депутата з громадою, коли він згуртовує її для вирішення тих проблем, які є на окрузі. Це одне з надважливих завдань, котрі я ставлю перед собою.
— Воно вам поки що вдається. Таким чином ви і згуртовуєте громаду, і допомагаєте їй самостійно знайти якісь кошти. Так?
— Неодмінно, тому що всі проекти, якими ми займаємося, направлені на співфінансування. Ці проекти передбачають, що частину коштів має надати сама громада, а ще частину їй допоможуть залучити чи то з благодійного фонду, чи то з інших джерел.
Це, на мою думку, ефективніше та й виховує відповідальність представників громади за майбутнє свого села чи міста. І часто суть полягає не стільки в матеріальній допомозі, скільки в тому, щоб підтримати людей і не полишати наодинці з проблемами.
Благодійний фонд «Європейський вектор» щороку оголошує конкурс мікрогрантів «Підвищуємо добробут громад», завдяки якому громада сама може вирішити актуальні місцеві проблеми у співпраці з органами місцевого самоврядування та бізнесом. Лише за рік фонд профінансував 54 мікрогранти на суму більш як 215 тисяч гривень.
За останніми даними, участь у програмі співфінансування «Від самоорганізації до добробуту» у 2013 році взяло 31 об’єднання громадян на суму понад 220 тисяч гривень. Максимальна сума вкладу фонду в реалізацію проекту — 12 тисяч гривень. Завдяки цьому в окрузі з’являються дитячі майданчики, встановлюються вікна в дитячих садках та школах, обладнуються комп’ютерні класи.
Загальна сума, витрачена на допомогу фізичним особам, церквам, освітнім, культурним та медичним закладам, територіальним центрам, включаючи фінансування грантів, на сьогодні сягнула 4 мільйонів гривень.
— Як оцінюєте нинішню ситуацію в державі? Чи є, на вашу думку, дієвий спосіб вивести її на такий рівень, який би задовольнив обидві сторони конфлікту?
— Теперішню ситуацію сміливо можна назвати політичною кризою. Чи є можливість задовольнити конфліктуючі сторони? Звичайно, є. Потрібно домовлятися.
Беззперечно, уряд має піти у відставку. За всі свої прорахунки та помилки — це і зрив підписання угоди з ЄС, і кривава розправа з мирним майданом, і загальна економічна ситуація в країні — урядовці змушені відповісти перед народом України.
Далі — тільки стіл переговорів та пошук компромісних рішень. Але сьогодні влада і опозиція не чують одне одного.
— Відправити у відставку уряд, за підсумками голосування у стінах Верховної Ради, не вдалося. Ви серед тих позафракційних депутатів, які не брали участі в голосуванні. Що вас змусило зайняти таку позицію? Чи мав шанси на підтримку проект постанови про відставку уряду, запропонований Арсенієм Яценюком?
— Про шанси на підтримку потрібно було думати перед тим, як ініціювати рішення. Всі усвідомлювали, що потрібну кількість голосів це рішення не отримає. Загалом у «Батьківщини», «УДАРу», «Свободи» та позафракційних депутатів — 206 голосів. Цього замало для ухвалення рішення.
Але, на превеликий жаль, Верховна Рада перетворилася на політичну арену. Проігнорувавши всі застереження про недостатню кількість голосів, опозиція влаштувала чистий піар і винесла на голосування явно провальний законопроект.
— Але ж проект постанови, який підготували комуністи, мав підтримку 227 депутатів, зокрема там є і ваш підпис. Чому не вдалося використати цей шанс та позбавити повноважень діючий уряд ще у цьому році?
— Нагадаю, що перед провальним голосуванням щодо відставки уряду комуністи зачитали свій проект постанови. Він трохи відрізнявся від опозиційного, але ключова мета була та сама. Втім голосувати за нього не можна було, адже процедури реєстрації проект не пройшов. Тоді потрібно було знімати проект постанови, яку запропонували опозиціонери, готувати до процедури голосування той, який подали комуністи. Опозиція цього не зробила. Після голосування нас, позафракційних депутатів, звинуватили в тому, що ми не підтримали відставки уряду. Ми пояснювали, що не вистачає голосів. Днями депутати зібрали потрібні 227 голосів, ми теж поставили свої підписи під проектом комуністів, однак вони відкликали постанову.
— Сергію Васильовичу, ви з іншими позафракційними депутатами від Волині обговорюєте ці питання, ухвалюєте спільні рішення чи все-таки працюєте автономно?
— Знаєте, в нас є група позафракційних депутатів. Туди входить 10 осіб, зокрема з Волині там є троє депутатів — Ігор Єремеєв, Степан Івахів і я. Є ще депутати з Хмельниччини, Луганщини, Черкащини, Київщини. Ми готуємо спільні законопроекти, і рішення, які приймаємо, у нас виходять спільні. Принцип простий — «один у полі не воїн», сам ти нічого не зробиш.
Я не раз говорив, що нашим парламентом на сьогоднішній день керує 6 осіб — 5 керівників фракцій і спікер. Вони йдуть в кабінет до Голови Верховної Ради, там радяться, ми, позафракційні, взагалі не розуміємо, про що йде мова, сидимо і чекаємо, коли прийдуть і скажуть: працюємо чи не працюємо. Зрозуміло, що ми не хочемо бути в такій ситуації, намагаємося її змінити, тому плануємо офіційно створити депутатську групу, щоб мати право і виступати, і йти на наради та подавати свої пропозиції.
— То ви плануєте вирішити це питання на найближчій сесії, так?
— Так, ми плануємо, але до цього моменту ще багато роботи, адже треба міняти регламент, треба змінювати закони, зменшувати мінімальну кількість депутатів у депутатській групі до 15 осіб, тому що сьогодні група може існувати, як найменша фракція в парламенті — у кількості 32–х осіб.
— Добігає кінця цей рік, на часі прийняття бюджету-2014, про який ведеться дуже багато розмов. Чи бачили ви його, чи читали і якими, на вашу думку, там мають бути пріоритети?
— На останньому засіданні нас ознайомили з бюджетом 2014 року. Зараз ми опрацьовуємо документ, додаємо свої пропозиції, а 16 січня будемо голосувати за поправки до бюджету. Сподіваюсь, що поправки, які я подав, будуть враховані, і мій округ отримає кошти з бюджету для свого розвитку.
— Які конкретно зміни, якщо не секрет, подали ви?
— Сказати по правді, за ці 23 роки в Україні з’явилося багато соціальних об’єктів, які потребують ремонтів, — це і школи, і будинки культури. Тому всі мої програми направлені на будівництво дитячих садочків, заміну вікон у школах і садочках на енергозберігаючі, будівництво спортзалів, ФАПів, лікарень. Переконаний, люди повинні, в першу чергу, повірити в те, що все-таки в цій державі може бути щось ліпше і можна змінювати своє життя на краще.
— Напередодні Нового року чого хочете побажати волинянам?
— У передноворічні дні хотілося б, щоб люди забули про всі свої негаразди. Хочеться побажати волинянам та всім українцям реалізації найсміливіших сподівань, а Україні — зайняти гідне місце серед країн Європи та навчитися виходити з будь-якої ситуації переможцем.
— А які депутатські плани на майбутнє?
— Знаєте, на сьогоднішній день у Верховній Раді зареєстровано півтори тисячі законопроектів, які ми ще навіть не розглядали в сесійній залі, то я так розумію, що четверта сесія і наступний рік у нас будуть напруженими. Втім, вірю в те, що не буде блокування трибуни, як на початку року, і нам вдасться нормально працювати для того, щоб вирішити проблеми, які нині є в державі.