Можна тільки подивуватися, як миттєво у коло різдвяних обрядодій, що не змінювалися впродовж сотень років, увійшов новий персонаж із українських реалій останніх днів. Разом із Царями, Ангелами, Іродом, Жидом у сценах, що відтворюють історію народження Сина Божого, з’явився Беркутівець...
Можна тільки подивуватися, як миттєво у коло різдвяних обрядодій, що не змінювалися впродовж сотень років, увійшов новий персонаж із українських реалій останніх днів. Разом із Царями, Ангелами, Іродом, Жидом у сценах, що відтворюють історію народження Сина Божого, з’явився Беркутівець...
Валентина БЛІНОВА, заступник відповідального секретаря газети «Волинь-нова»
Але якщо у Львові він стоїть на чатах біля шопки й охороняє новонародженого Ісуса, то на столичному Євромайдані це негативний персонаж, який представляє темні сили Зла. Таку ж роль дали йому й щедрувальники, які на багатий вечір перед святом Василя завітали до нас додому. Навіть у колядку вплели нові рядки: «Сивий «Беркут» налітає…». І справді, спецназ у сірих бушлатах настільки став безперечним символом біди та насилля, що це усвідомили навіть діти. Моя п’ятирічна онучка, котру намагаємося оберігати від телевізійного негативу, допитувалася: «А «Беркут» не прийде? Він не буде нас вбивати?». Мені довелося на відстані простягнутої руки стояти проти спецпризначенців, які були в масках, шоломах, із металевими щитами. Придивлялася до облич цих молодих хлопців, щоб побачити, чи реагують на розбурхане людське море. Не вловила ані тіні емоцій! Але дзвінок читачки нашої газети засвідчив, що і в тих правоохоронців, які захищають владу, теж є серце і нерви. — Мій син був біля Адміністрації Президента, але він ніколи не битиме людей, — гаряче відреагувала вона на одну з моїх публікацій про події на столичному Євромайдані. — Ви назвали його спецназівцем, а він лише три місяці, як став курсантом, буде в майбутньому офіцером внутрішніх військ. Зізнаюся, для мене не має значення, до якого формування належать люди в масках. Бо після кривавих грудневих подій, що вразили світ жорстокістю розгону протестувальників, вони стали уособленням сили влади, хоча, напевне, хлопцям у камуфляжах теж буває страшно. Страшно втратити заробіток, не виконавши наказу командирів. Страшно, бо можуть потрапити під трибунал, якщо «назначать» винними у перевищенні повноважень. Напевне, бояться й майбутнього, коли діти чи онуки запитають, де стояв і що робив під час Євромайдану. Зрештою, страшно навіть зняти шолом і глянути у вічі тим, кого щойно гамселив палицею чи порскав у вічі сльозогінним газом. Страх тримав беркутівців у кількагодинній облозі біля Святошинського РУВД у Києві після недавнього побоїща. Протестувальники вимагали від своїх кривдників зняти шоломи. І домоглися свого, пропустивши їх через коридор ганьби, не торкнувшись навіть пальцем. Як написав у своєму блозі громадський активіст Євромайдану Ігор Луценко, котрий був очевидцем цієї події, спецпризначенці, які ще були в напрузі після сутички з мітингарями, очікували, що натовп битиме їх. Але люди хотіли лишень одного — примусити зняти маски і глянути їм в очі. Тих, хто погодився на це, безперешкодно пропустили в приміщення РУВД. А один із беркутівців таки заплакав! Невже орли Захарченка насправді просто беркутушки із кийками, які бояться громадського осуду? Втім, напевне, це була перша й остання сльоза спецпризначенця. Бо минулого четверга провладні народні депутати прийняли поправки до законів, за якими «Беркут» та посадовці, які вчинили злочини проти активістів Майдану, звільняються від покарання. Тобто тепер у них повністю розв’язані руки.
