27 березня окремі політики встигли пафосно назвати історичним днем: парламент ухвалив урядовий план порятунку держави від банкрутства та дефолту — Закон «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні». І вимоги МВФ стали реальністю...
27 березня окремі політики встигли пафосно назвати історичним днем: парламент ухвалив урядовий план порятунку держави від банкрутства та дефолту — Закон «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні». І вимоги МВФ стали реальністю...
Алла ЛІСОВА, редактор відділу економіки газети «Волинь–нова»
Найперше, що відчуємо на собі, — це підвищення тарифів на енергоносії. Понад те, якщо раніше прем’єр–міністр говорив про збільшення вартості на газ на 50 відсотків, то тепер ідеться про 73. Зростуть ціни на алкоголь та тютюн (дай Боже, щоб це позитивно вплинуло на тривалість життя). Будуть заморожені мінімальні зарплати та пенсії. А з наступного року додасться ще й податок на доходи з депозитів. Не варто зайвий раз розшифровувати, чому для українців грядуть важкі часи. «Згодом люди відчують ефект і зрозуміють, що ми врятували країну», — так пояснив, чому підтримав цей архіважливий закон, один із нардепів від Волині. Ніхто й не сумнівається, що немає іншого виходу. Бо без грошей Заходу нам просто не вилізти з цієї страшної боргової ями, в якій опинилися. Єдина втіха, що вперше реформи торкнулися не лише пересічних громадян, а й влади та бізнесу. Адже Кабмін підвищив податки для багатих українців. Окрім того, буде зменшено видатки на утримання держапарату, ліквідовано пільги, розпродано державні дачі та службові авто, врізано пенсії чиновникам. Але я далека від думки, що, як дехто піднесено заявляє, уряд заборонив їм розкішне життя. І дуже сумніваюся, що із прайм–тайму каналів зникнуть передачі на кшталт «Світського життя», де купка багатіїв біситься з жиру, демонструючи свій одяг та аксесуари до нього, придбані за астрономічними цінами. «Антикризові закони – це шокова терапія для нашої економіки» — таке визначення дав нововведенням прем’єр–міністр Арсеній Яценюк. Для частини громадян нашої держави, яких доля посадила у владні крісла або наділила кмітливістю та хитрістю, цей період аж ніяк не буде шоком. Можливо, маленьким переляком. А для більшості громадян, котрі звикли жити чесно і лише на зарплату? Можливо, ті, хто іменує себе патріотом, поповнили б скарбницю власними мільйонами–мільярдами? Гадаю, люди по–належному оцінили б цей крок і врешті повірили б, що не лише прізвища змінилися у верхах. Я зовсім не закликаю до більшовицьких дій. Тим більше що ми вже жили в тому часі, коли багаті мали поділитися з бідними. Не поділилися. Нова влада таки передала народу частину експропрійованих багатств, але цього явно мало. От би ще змусити керівників усіх рівнів поставити себе на місце звичайного українця з мінімалкою в 1218 гривень і ще меншою пенсією! І щоб не нараховували собі невідь за які заслуги захмарні зарплати, а надприбутками від бізнесових справ поповнили державну скарбницю, яка вкрай потребує додаткових джерел фінансування. Або кинути сили на те, щоб вивести з тіні частину економіки. Адже тільки через несплату податків Україна щорічно втрачає 140 млрд гривень!
