БІЛЬШ НІЖ ПІВМІЛЬЙОНА КРОКІВ НАЗУСТРІЧ УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ *

зробив благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці ― Новий Луцьк». Лише за останній тиждень на спорядження, техніку й обладнання для військових частин та формувань витрачено вже понад 600 тисяч гривень!..
Наталія МАЛІМОН


Українській армії потрібна підтримка суспільства. Але водночас і суспільству потрібна підтримка армії. Сказав же хтось із великих політиків, що народ, який не хоче годувати власну армію, буде годувати чужу. Володимир–волинський міський голова Петро Саганюк зізнається, що був вражений рівнем довіри волинян до армії, бо механізована бригада, котра дислокується у княжому місті, отримує таку допомогу, на яку раніше годі було й сподіватися.
Два десятиліття її свідомо знищували. Вона перетворювалася на «військо на роверах», бо контрактники доїжджали із сіл на службу на власних велосипедах, з «тормозками» у кишені, ще й без форми. Танки просто тримали на приколі… Та коли прозвучав заклик «Допоможи армії!», люди несли часто мало не останнє. Один селянин, розказує міський голова, привіз… кабанчика, аби солдатики мали що їсти.
— Волиняни про армію турбуються по–батьківськи, як про своїх дітей. Люди люблять і державу, і її захисників, покладають на них великі надії. Але військовим нині потрібно так багато, що, тільки об’єднавшись, суспільство зможе їх певною мірою забезпечити. Благодійний фонд народного депутата Ігоря Палиці, не вагаючись і не зволікаючи, відгукнувся на прохання про допомогу військової частини, яка дислокується у Володимирі–Волинському. Ми ж розуміємо, що це приватні кошти, які йдуть на державну структуру. Але їх витрачено на благородну мету й задля збереження української державності, ― вважає Петро Саганюк.
У другій половині березня благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці ― Новий Луцьк» отримав два звернення ― від військової частини з Володимира–Волинського і від обласного військового комісаріату, котрому доручили сформувати батальйон територіальної оборони. Матеріали, техніка, обмундирування… Це тільки ті речі, які вже отримали у військкоматі та військовій частині.
― Подібні оптові замовлення на пошиття обмундирування ми, звісно, уже мали. Бо і підприємство наше спеціалізується саме на масовому пошитті спецодягу. Але знаєте, як хотілося нашим працівникам виконати його не тільки якісно, а й швидше! ― каже Ірина Дудикіна, комерційний директор «Волиньспецторгу», якому благодійний фонд замовляв пошиття одягу для батальйону територіальної оборони. ― Наші швачки працювали понаднормово, у вихідні, хоча і Великдень наближався, і в кожного ― свої клопоти. Але ми дуже хотіли долучитися до благодійної справи, навіть ціни формували з огляду на це.
Військовикам потрібна була не тільки форма. Потрібне було, здавалося, все: акумулятори, батареї, диспетчерські станції, каремати, спальні мішки, сталеві шоломи, костюми, куртки, пояси… Оскільки це стосувалося структур, які працюють на обороноздатність України, Ігор Палиця поставив перед благодійним фондом завдання оперативно надати потрібну допомогу. Серйозним партнером виявився «Волиньспецторг». Наприклад, для плащ–палаток мали розроблені лекала, але шили ці речі вперше. Й успішно впоралися, хоча довелося аж у Польщі шукати фірму з потрібним обладнанням для проклеювання тканини (у Луцьку такого нема, а в Україні його мають одиниці). Оскільки до такого камуфльованого одягу свої вимоги, працівники «Волиньспец­торгу» не один раз спілкувались із спеціалістами обласного військкомату, аби врахувати всі нюанси пошиття.
Якщо каремати та спальні мішки можна було замовити в торговельній мережі, то особливо складно менеджерам благодійного фонду було розв’язати питання забезпечення військовиків переносними і стаціонарними радіостанціями. Орест Маховський, виконавчий директор фонду, розказує, що, допомагаючи українській армії, благодійний фонд хотів водночас підтримати і вітчизняного виробника. Тому вийшли на одне з українських підприємств, що пообіцяло виготовити якісні радіостанції. Але… тривалий час шукали постачальників запчастин і таке інше, не могли скласти собі ціни. Коли ж її виставили… Простіше виявилося придбати якісні та надійні радіостанції фірми «Кенвуд».
― Те, що нині народ повернувся до армії, допомагає їй, викликає такі почуття, які й словами не передати, ― щиро зізнається Володимир Дриженков, заступник військового комісара Волинської області. ― Двадцять років про армію у цій країні не дбали. Вона була, але була як необхідний атрибут держави, і все. А ось чи здатна насправді виконувати свою головну функцію ― захищати державу ― цим не переймалися. Та допомога, яку ми отримали від благодійного фонду Ігоря Палиці, ― і найвагоміша, і дуже щира, і з думкою про Україну. Коли спілкуємося з працівниками фонду, це відчуваємо. Ми, військові, поважаємо Ігоря Палицю за його державницьку позицію. Благодійний фонд сьогодні робить те, що мала б робити держава, проте з різних причин наразі їй це не під силу.