У ПЕРІОД МОБІЛІЗАЦІЇ — ОСОБЛИВІ ВИМОГИ

Житель села Перевали Турійського району Василь Марчук звернувся у редакцію газети з приводу того, що його сина Олександра повісткою мобілізували в армію 11 квітня 2014 року. Син проживає в селі Комарів Турійського району, виховує з дружиною трьох діток віком 6 і 3 роки, а найменшенькій — лише 2 місяці. В результаті сім’я залишилась без годувальника, проблемно стало обробляти город, доглядати за домашньою живністю. Дружина у відчаї, тому що не в силі сама справитися з господарством. «Я, — пише автор, — інвалід третьої групи, теж не можу їй допомогти, бо підводить здоров’я і далеко доїжджати до них (15 км)

Я прочитав у газеті «Волинь-нова» за 17 квітня статтю Романа Флішаровського «Єдиного годувальника в сім’ї до війська не заберуть» і зробив висновок, що мого сина не мали права мобілізовувати. Після цього зателефонував заступнику військового комісара Волинського військового комісаріату з виховної роботи підполковнику Володимиру Бондаруку. Він сказав, що потрібно розбиратися в цій ситуації на місці. Ми, сільські жителі, не можемо досконало знати всі статті закону, вчасно й правильно відреагувати на це».
Лист нашого читача ми попросили прокоментувати Володимира Бондарука.
— Зважаючи на ситуацію у державі, умови особливого стану і загрози військової агресії з боку Росії, в Україні триває часткова мобілізація, трапляються випадки, коли деякі громадяни, опинившись у військовій частині, починають вимагати повернення до цивільного життя, тобто звільнення від військової служби. Свої прохання аргументують різними сімейними обставинами. Проте, навіть зважаючи на них, законних підстав для дострокової демобілізації насправді немає, — пояснює заступник військового комісара Волинського військового комісаріату Володимир Бондарук.
Опублікована у «Волині» стаття дала підстави звернутися до редакції Василю Марчуку, який, отримавши не зовсім точну інформацію про особливості часткової мобілізації, вирішив, що його сина Олександра забрали до війська незаконно. Однак щодо випадку з Олександром Марчуком, то його мобілізація відбулася на основі Указу виконуючого обов’язки Президента України Олександра Турчинова «Про часткову мобілізацію».
Батько призваного вважає, що його син як єдиний годувальник повинен бути звільнений з військової служби. Проте, зважаючи на статтю 23 «Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації» Закону України «Про мобілізацію», Олександр Марчук не може бути звільнений із військової служби. Мобілізували його законно, адже жоден із пунктів статті 23 про відстрочку під час мобілізації на нього не поширюється: військовозобов’язаний не був заброньований на період мобілізації, військово–лікарською комісією визнаний придатним до військової служби, на його утриманні немає 5 дітей. До того ж під час часткової мобілізації військовозобов’язаний Олександр Марчук не повідомив на призовному пункті військкомату та пункті призову військової частини про складність свого сімейного становища, хоча з кожним мобілізованим (і з ним зокрема) проводили індивідуальні співбесіди офіцери, які працюють у військкоматі та у військовій частині. Можливо, військовозобов’язаний не надав про себе всієї необхідної інформації через бажання служити Батьківщині, а значить погодився на всі умови подальшої військової служби. Тому тепер для нього є справою честі гідно виконати всі взяті на себе зобов’язання із захисту та охорони територіальної цілісності нашої держави.
У своєму листі батько Олександра Марчука мотивує власне прохання звільнити сина з військової служби тим, що той проживає у сільській місцевості, а його дружина, залишившись із трьома маленькими дітьми, самостійно не може займатися господарством. Зважаючи на ці обставини та непростий час для України, обласний військкомат звертається до сільського голови Новосілківської сільської ради, якій підпорядковане село Комарів, щоб він організував посильну допомогу жінці мобілізованого на військову службу. Василю Марчуку для вирішення питання про демобілізацію сина варто звернутися до командира військової частини 2331, де служить Олександр.