СЕРГІЙ ТІГІПКО: «ІНВЕСТОРИ ДО НАС НЕ ПРИЙДУТЬ, ПОКИ БУДЕ ЗБРОЯ НА ВУЛИЦЯХ»*

Нещодавно Сергій Тігіпко (на фото) виступив з ініціативою проведення мирних конференцій по всій країні. Перша з них відбулася 15 травня у Запоріжжі. Напередодні цієї події політик розповів журналістам, як він оцінює ситуацію в країні, та описав можливі шляхи врегулювання конфлікту на Сході

Марія ЗАБІЯН

ШУКАТИ ПОРОЗУМІННЯ ЗА СТОЛОМ ПЕРЕГОВОРІВ
— Сергію Леонідовичу, голова ЦВК самопроголошеної «Донецької народної республіки» Роман Лягін заявив, що за самостійність регіону проголосували 89,7% людей, які прийшли на дільниці. У Луганську голова ЦВК Олександр Малихін теж сказав, що 96% тих, хто взяв участь у «референдумі», проголосували за створення Луганської народної республіки. Якими, на вашу думку, будуть наслідки цього заходу?
— Цей референдум однозначно незаконний, він не матиме ніяких юридичних наслідків. Але я вважаю, що це було зроблено для того, щоб привернути увагу до Сходу країни. Це продовження тієї проблеми, про яку я говорю вже більше місяця, намагаючись докричатися до нинішньої влади. Настрої на Сході по відношенню до офіційного Києва стають дедалі гіршими, є величезна недовіра. Це невдоволення наростає, адже влада не робить ніяких дій задля вирішення проблем, не веде жодних офіційних переговорів із представниками Сходу. Триває силова антитерористична операція, гинуть люди. Залишаються невирішеними питання конкретних повноважень, переформатування уряду з участю представників південного сходу. До конкретних дій з приводу цих проблем справа не доходить, усе обмежується порожніми словами.
Якщо так буде тривати далі, якщо ми ніяк не відреагуємо на цей «референдум», не почнемо переговори, то програємо найголовнішу війну — війну за уми людей і Донеччини, і Луганщини. Ми її вже майже програли.
— Люди, які влаштовували цей «референдум», навіть не приховували, що він проводиться непрозоро. Його не визнає ні Київ, ні Захід. Але чи не буде у нас другого Придністров’я? Кому вигідна зона дестабілізації в Україні?
— Давайте проаналізуємо, чим завершилися подібні конфлікти в інших країнах. Чим завершилося протистояння, наприклад, у Югославії? Зрештою, всі сіли за стіл переговорів і з’ясували побажання, межі поступок, знайшли компроміси. Думаю, рано чи пізно ми теж сядемо за стіл переговорів. Але краще рано, ніж пізно. Я хотів би, щоб ми для себе зробили висновки з подій у Придністров’ї, Нагірному Карабасі, Грузії і швидше сідали за стіл переговорів, щоб більше не було людських смертей. Адже з кожною новою жертвою конфлікту стає все важче й важче це робити. Сьогодні ми могли б вести переговори як мінімум по двох лініях. По–перше, треба запрошувати на ці переговори авторитетних людей з регіонів, лікарів, учителів, директорів різних установ і так далі, які політично незаангажовані й мають авторитет у людей. Вважаю, це повинен робити виконуючий обов’язки президента. Якщо потрібно — їхати туди або запрошувати до Києва. І слухати, що вони скажуть. Швидше за все, мова буде йти про додаткові повноваження для регіонів, про уряд і так далі. Нічого критичного у цих питаннях немає, з усіх ми можемо знайти компроміс. По–друге, наші силовики можуть говорити з тими людьми, які мають зброю. Це необхідно, щоб відчувати настрої. Але цього не роблять, бо поступки жителям Сходу негативно вплинуть на сприйняття провладних кандидатів на Заході країни, який нині формує їхні рейтинги. Цього вони бояться.
— Тобто, до президентських виборів миру нам не чекати?
— Дай Боже, щоб розпочалися такі круглі столи. Хоча боюся, що до конкретних дій не дійде. Я зі свого боку ініціював проведення конференції «Мир і громадська згода в Україні», яка відбулася у Запоріжжі 15 травня. Подібні конференції слід провести по всій країні.

ЯКЩО НЕ ДОСЯГНЕМО МИРУ — БУДЕ НЕ ДО ЕКОНОМІКИ
— У разі вашої перемоги ви першочергово будете дбати про мир і спокій у державі чи займетесь економічними проблемами?
— Обома паралельно. Втім, якщо не буде миру, до економіки ми ризикуємо не дійти. В економіці маємо два завдання: покращити інвестиційний клімат і побороти корупцію. А який може бути інвестиційний клімат у країні, де стріляють? Які б чудові умови ми не створили, інвестори до нас не прийдуть, поки буде зброя на вулицях. Умови праці для підприємців поліпшувати потрібно, хоча б для внутрішнього ринку. Адже життя не закінчується, людям потрібно працювати, вести бізнес, годувати дітей. Тому перш за все потрібно буде займатися питаннями об’єднання країни і налагодженням атмосфери довіри в суспільстві.
— Як ви вважаєте, антитерористична операція сприяє вирішенню проблеми чи, навпаки, призводить до ще більшого загострення конфлікту й відповідно поглиблює кризу?
— Однозначно, вона загострює протистояння, тому що люди, які живуть на Півдні і Сході, мають свої ідеї, погляди на те, що відбувається в Україні. Вони їх висловлюють або ні, можуть бути не організовані, не мати депутатів, яким би довіряли. Але у них все одно є своє бачення ситуації, а його ніхто не чує або не хоче чути. Замість того, щоб прийти до людей, поговорити і відреагувати, влада присилає військову техніку й силовими методами хоче вирішити конфлікт. Як вони повинні до цього ставитися? Звісно, люди страшенно незадоволені. Особливо, коли є жертви, тому що за кожним убитим — його сім’я, родичі, друзі, знайомі. Я вважаю, що потрібно оголосити перемир’я, інакше ми рухатимемось в нікуди. Терміново потрібно створити робочу групу, яка має налагодити переговорний процес. Почати хоча б з цього.
— Юлія Тимошенко цими днями заявила, що вона — єдина людина, яка може провести реформи, щоб врятувати країну, і лякає третьою революцією у разі її програшу, збирає армію. Як ви ставитеся до таких заяв, і як бути людям, котрі не хочуть більше революцій?
— Зараз нам не революції потрібні. Нам усім треба зберігати спокій, зробити крок назад, відійти і сказати: «Більше стріляти не будемо». А потім сісти за стіл переговорів. Ніде у світі не вдавалося вирішувати подібні конфлікти силою. У Югославії, про яку ми вже говорили, теж намагалися силою вирішити проблеми. У результаті — більше 130 тисяч загиблих і зруйновані міста. Коли сіли за стіл переговорів, змогли домовитися. На жаль, не зберегли одну країну, не дійшли компромісу й побудували шість держав. Усі революції завершуються тим, що стає ще гірше. Краще вже демократична еволюція.
Якщо кожен політик чи губернатор буде збирати свою армію, нічого доброго з цього не вийде, ситуація буде некерованою. Якщо ми хочемо посилити захист країни, то робити це треба тільки в рамках закону, в структурах МВС і Міністерства оборони.

УСЕ ВИРІШУВАТИМУТЬ ЛЮДИ
— Що в цій ситуації робити мирним мешканцям, які вже стомилися від стрілянини?
— Звичайним людям, які втомилися від хаосу і прагнуть порядку, не потрібно підтримувати радикалів ні з одного, ні з другого боку, уникати масових зібрань, на яких можуть бути провокації. А далі — йти на вибори і голосувати за тих, хто, на їхній погляд, може вирішити ситуацію, та вимагати парламентських виборів восени, бо нинішній парламент не може конструктивно впливати на ситуацію в країні.
— Нещодавно ви заявили про відродження вашої партії «Сильна Україна». На якій стадії це питання нині? Якою буде ця партія — ліва, права, центристська?
— «Сильна Україна» відроджується нині на повних парах. Практично всі керівники обласних організацій сьогодні повернулися, очолюють штаби. Одразу після президентських виборів ми почнемо проводити збори первинних організацій, районні, обласні, з’їзд і за літо відновимо структуру. Попрацюємо над статутом, програмою партії. Класичні партії у нинішній ситуації не актуальні. Вважаю, від «правих» потрібно взяти все найкраще — ринкову економіку, вирішення економічних проблем. Але якщо у нашій країні не вибудувати ефективний соціальний захист, що є сильною стороною «лівих», соціал-демократів, партія не отримає підтримки. На мій погляд, потрібна центристська партія, яка поєднає всі позитивні аспекти. Але це повинні вирішувати люди, члени партії. Вона відродиться тільки тоді, коли люди прийдуть зі своїми ідеями, подискутують і вибудують партію. Повторювати помилки інших ми не будемо. «Сильна Україна» буде будуватися на демократичних принципах.