Уже більше року тут лікується дівчинка з багатодітної циганської сім’ї із села Задиби Турійського району
Уже більше року тут лікується дівчинка з багатодітної циганської сім’ї із села Задиби Турійського району В охайному, затишному холі дитячого відділення обласного протитуберкульозного диспансеру багатолюдно. Зараз тут лікується майже п’ятдесят діток, у яких виявили серйозне захворювання легень. Найменший термін лікування — два місяці, найдовший — рік. Хворих розділено на класи по три, п’ять, десять учнів, а педагоги з найближчої середньої школи №2 приходять і проводять з цими дітьми уроки програмного навчання. Але є у відділенні й незвичайний пацієнт — “Принцеса Ніна”, маленьке циганча з багатодітної сім’ї. Поруч із медсестринським постом гральна кімната і палата №1. Саме сюди ми і завітали із завідуючою відділенням Людмилою Йосипівною Кирилюк. — У палаті №1 під пильним і турботливим наглядом лікарів та медсестер уже більше року живе маленька циганська дівчинка Ніна, — розповідає Людмила Йосипівна. — Двомісячне циганча, діагноз в якої був надто серйозним для її віку — дисемінований туберкульоз легень, запущена міліарна форма, — привезли до нас з реанімації. Мама-циганка Ніна Юзепчук, жителька села Задиби Турійського району, спочатку перед лікарями лишень руками розводила, а згодом лишила дитину в диспансері. Вона у 36-річної циганки дев’ята. Десята дитина померла. У сім’ї знову чекають поповнення... Старша медична сестра відділення Надія Якимівна Мозолюк принесла медичну картку № 1585. Тут зазначено, що Юзепчук Ніна Ярославівна народилася 13 січня минулого року. Підтверджено згаданий складний діагноз, а також детально розписано курс лікування та назви медикаментів. Нагадаю лишень, що дівчатко поступило у відділення виснаженим, у важкому стані. Як розповіли медичні сестрички, це був “маленький скелетик, обтягнутий шкірою”. Тоді її вага становила 2,700, хоча народилась із нормальною вагою — 3,500 кілограма. Маленьке, холодне циганча, замотане в циганську спідницю, ні на що не реагувало. У стаціонарі дитину уважно обстежили фахівці, показали “знахідку” головному педіатру області, а також принагідно проконсультувались з головним педіатром України. Звичайно, гарантувати виживання дитини тоді не можна було. Щоденно у палаті № 1 бували кращі спеціалісти, коректували лікувальний процес. Навіть після посиленого комплексного лікування та повноцінного харчування стан дівчинки залишався стабільно важким. Через тиждень із словами “мені треба годувати сім’ю” циганка-мама повністю залишила дитину медикам, не лишивши при цьому доні жодної одежини... — Ось так і стала Ніна дитинчам нашого відділення, — продовжує розмову старша медична сестра Надія Якимівна Мозолюк. — Для кого донечкою, для кого внучкою. Чомусь всі ми відразу щиро полюбили це чарівне мале циганча. Її ліжечко не оминають ні хворі, ні медперсонал. Добровільно люди приносять Ніні дитячу одежу, іграшки. Скандинавська дитяча місія подарувала візок-колиску, а релігійна місія “Карітас СПЕС” забезпечила одягом. Зранку всі ми поспішаємо поглянути на нашу красуню —”Принцесу Ніну”, хочеться погладити її голівку, пригостити чимось смачненьким, домашнім. За особливу дружбу маніпуляційну медичну сестру Мирославу Миколаївну Кеду мимоволі стали звати хресною Ніни. Щиро зізнаюсь, що “принцеса” стала найбільш розбалуваною із усіх хворих. Ми із задоволенням купаємо її, носимо на руках, колишемо у колисці і радіємо, коли вона сміється... Величезний білий бант у колисці помітно здалеку. З-поміж кольорових іграшок насамперед з’являється чарівна дитяча голівка. Ніна просинається і голосно каже: “Мама, дай”. Насторожені очі дитяти — дві чорні вуглинки — зачаровують. Мають рацію присутні жінки, які пророкують малявці вроджені чари, вміння вгадувати людські долі. А перше очікуване диво вже сталося! Сердечна любов і професіоналізм медперсоналу змусили відступити навіть страшну недугу. Наперекір всьому Ніна видужує. Проте подальші хвилювання медиків небезпідставні. Сім’я Юзепчуків уже забирала підліковану дитину додому. Щоправда, після втручання головного лікаря диспансеру Василя Миколайовича Загорулька й розмови з батьками хворої та циганським Бароном, через два місяці (23.ХІІ.2003 р.) Ніночку хвору, худу, змарнілу знову повернули у відділення. Сьогодні Ніночка Юзепчук весела, добре їсть, спілкується з людьми. Опікуни нанесли одягу, іграшок, домашньої їжі. Але що чекає дівчинку попереду? Важко передбачити навіть ближче її майбутнє. Барон і батьки дозволили пожити дитині в диспансері до весняного потепління. Очевидно, згодом дитину знову заберуть у багатодітну циганську сім’ю. Один Всевишній знає долю цієї дитини, яка щиро радіє своїм нинішнім опікунам. 13 січня у дитячому відділенні облтубдиспансеру симпатична чорнявка Ніночка Юзепчук святкувала свой перший у житті день народження. Був смачний домашній торт, прикрашений однією запаленою свічечкою... Василь ГІНАЙЛО.
