«Мої діти (син і невістка) добудовують дім по сусідству з нашим обійстям. Я вже готую саджанці квітів, щоб прикрасити їм двір...
«Мої діти (син і невістка) добудовують дім по сусідству з нашим обійстям. Я вже готую саджанці квітів, щоб прикрасити їм двір. Але невістка каже, що вони розіб’ють біля будинку газони, бо це модно, сучасно і не потребує клопоту, як ото з квітами: то їх сади, то викопуй. А мені здається, що газон — це нудно, він завжди однаковий. А квітник щоразу радує якоюсь квіточкою. Розсудіть нас: чи й справді такі вже модні й безпроблемні оті газони?» Надія Антонівна, ваша постійна читачка із м. Устилуга.
Василина САДОВА
Газони навіть біля сільських осель нині ми бачимо все частіше. І мало хто замислюється, що це не сучасна забаганка, а розкіш, яка прийшла до нас із далекого минулого. Перше зображення «зеленого інтер’єру» було виявлене в Європі в одному із рукописів, датованому періодом між ХІV і ХVІ століттями. У цьому творі з назвою «Переваги заміського життя» навіть наведені основні правила створення газону, які частково актуальні й сьогодні: спочатку очистити ділянку від бур’янів, коріння і багаторічних рослин, потім полити окропом. На підготовлену площу вкласти зрізаний на лузі дерен. Поради, як правильно розбити сучасний газон, нині можна без проблем знайти в інтернеті. Варто лишень пам’ятати, що газони бувають різного типу. Найпопулярніший в Україні — звичайний. Широколисті злаки, які добре вкорінюються, роблять його стійким до витоптування, не позбавляючи при цьому естетичної привабливості. На такому газоні можуть і діти побігати, і пікнік вдасться влаштувати без особливої шкоди. Найкрасивішим вважають мавританський газон, який швидше нагадує квітковий луг. Трав’яну суміш для нього готують із одної частини злаків і двох частин насіння квітучих рослин, переважно однорічників висотою 20 — 40 сантиметрів. Найзручнішим є луговий газон. Досить до злаків додати трохи насіння маргариток багаторічних, конюшини повзучої, вероніки нитчатої і протягом усього сезону можна милуватися зміною барв на садовому лужку. Та найефектнішим, звісно, вважається партерний (англійський) газон із ідеально рівною поверхнею. Загалом газон не такий уже безпроблемний. Його треба правильно закласти, регулярно поливати, підсівати, якщо з’явилися «залисини», і постійно косити. Втім, за наявності сучасних газонокосарок — це не проблема. До речі, в різні часи за газонами доглядали по-різному. У середні віки траву витоптували і били по ній палками. Англійські газони вже у ХVІІ столітті викошували двічі на місяць косою. У ХVІІІ столітті в садах великих заміських маєтків на газонах спеціально випасали корів та овець. Великим прихильником низько стрижених газонів був Френсіс Бекон, англійський філософ і державний діяч (1561 — 1626), який писав: «У лужка є дві переваги: по-перше, нема нічого приємнішого для ока, як низько стрижена зелена трава, а по-друге, він гарно оформлює сад». А ось у ХІХ столітті газони почали втрачати свою популярність і можливо зовсім зникли б, якби не винахід скромного майстра Едвіна Баддінга. Як ви зрозуміли, йдеться про газонокосарку. Нині їх з’явилося безліч модифікацій, тож кожен може обрати відповідно до своїх потреб. Що ж до суперечки з приводу того, що має бути біля дому — газон чи квітник, я б порадила так: і газон, і квітник!
