Барвисті вишивки та килимки, зворушливі малюнки, ажурні витинанки, вироби з бісеру та допоміжних матеріалів — далеко не повний перелік робіт декоративно-прикладного мистецтва та живопису, що зібрані в кімнаті психологічного розвантаження Берестечківського психоневрологічного інтернату...
Барвисті вишивки та килимки, зворушливі малюнки, ажурні витинанки, вироби з бісеру та допоміжних матеріалів — далеко не повний перелік робіт декоративно-прикладного мистецтва та живопису, що зібрані в кімнаті психологічного розвантаження Берестечківського психоневрологічного інтернату. На перший погляд, важко повірити, що їх виготовили хворі люди, які потребують постійної опіки
Мар’яна ВЕРБІВСЬКА
У цьому соціальному закладі 170 мешканців із тяжкими розладами психіки. Багато з них тут перебувають десятиліттями, а то й доживають віку. Інтернат став для них рідним домом, а персонал — найближчою родиною, котра дбає, аби знедолені мали все необхідне. Впорядковані спальні кімнати, медичне відділення, оснащене сучасними фізіотерапевтичними приладами та тренажерами, молитовна кімната, простора їдальня, швейна майстерня, зал для спільних заходів — скрізь чистота, порядок, багато квітів. Однак навіть у такому затишку більшість підопічних шукають собі якогось заняття — не заради матеріального зиску, а для душевної рівноваги. — Праця заспокоює наших пацієнтів, — розповідає директор Світлана Приходько. — Така соціально–психологічна реабілітація викликає у них позитивні емоції, має лікувально-профілактичне значення. Маленька праця краще, ніж велике безділля. Тому мешканці інтернату беруться за те, що їм добре знайоме. Заклад має чимале підсобне господарство. Тут утримують близько 100 свиней та 25 голів великої рогатої худоби, вирощують городину, заготовляють корми. Тож роботи для селянських рук вистачає. Хтось на фермі вичищає гній або вміло справляється з парою коней, коли потрібно довезти сюди соломи чи сіна. Інші підтримують чистоту та порядок на території закладу. Жінки, які люблять швейну справу, можуть зосередитись над шитвом. В інтернаті є свій перукар, який, так би мовити, за сумісництвом ще й полагодить взуття. — Наші майстри народних промислів — це особлива гордість, — веде далі керівник. — У гуртку «Умілі руки» вони виготовляють аплікації, вироби з бісеру, лози та пластиліну, з сухої трави — ляльки–мотанки, з клаптиків тканини — килимки, освоїли техніку декупажу та оригамі. Від нудьги й одноманітності буднів кропітка наполеглива робота лікує краще, ніж медикаменти, повертає снагу до життя, дарує радість і впевненість у власних силах.
