«Президент моєї країни — гопник, а мене ще просять не матюкатись зі сцени», — не так давно здавалося, що ці рядки Артема Полежаки ще довго будуть актуальними...
«Президент моєї країни — гопник, а мене ще просять не матюкатись зі сцени», — не так давно здавалося, що ці рядки Артема Полежаки ще довго будуть актуальними. І що хай ми не заживемо як у Бога за пазухою з таким очільником, але його, принаймні, можна ось так легко й дотепно висміяти
Ярослава ТИМОЩУК, редактор відділу культури газети «Волинь–нова»
Або ось із Жадана, «Воєнкомат». Мама вмовляє сина: «Сходи в воєнкомат, поговори з начальником. Може, візьмуть тебе в армію. Армія зробить з тебе людину». А він їй: «Ми давно ні з ким не воюємо, ми — позаблокова країна. Ти бачила нашого міністра оборони? Ось у нас вся оборона така. В нас оборона гірша, ніж оборона «Челсі». Короче, ма, я пас, я не піду». І хоч сьогодні наше військо і не є найсильнішим у світі, а дехто тікає від мобілізації на сезонні заробітки до Польщі чи Росії, але цей вірш уже менше просякнутий сьогоденням. Бо у нас виявилося багато захисників і захисниць, готових покласти життя за мир у своїй країні. Юрій Андрухович теж давав суворі оцінки нашим попереднім правителям: «Влада собі як влада — суцільні бандити». Письменник вважав, що якщо вона чимось і сильна, то хіба своєю тупістю. І Олександр Ірванець не оминув увагою екс–президента. Поет присвятив йому такі рядки: «А вірний син донбаської землі, вітчизни енергійних і розумних винагороду за труди свої обчислює у шестизначних сумах». Також автор написав про «чудо покращення», «Рідну партію», «мовний вопрос», «єнакіївську породу» і ще багато в тому ж дусі. Ірена Карпа співала політичні коломийки про Януковича. Оксана Забужко у притаманній їй різкій манері критикувала дії попереднього уряду. Узагалі серед сучасних українських письменників важко знайти того, хто б толерував вчинки колишніх керманичів чи просто змовчав би щодо актуальної теми (поети–придворні співці до уваги не беруться — хто сьогодні згадає бодай їхні імена). Процитованих авторів важко запідозрити у конформізмі, проте нині їхні судження про нового главу держави помітно стриманіші. Зрештою, можна трохи й порадіти: президент уже не гопник, а освічена людина, прем’єр розмовляє досконалою англійською, а не азірівкою тощо. Утім це не означає, що невдовзі літератори почнуть співати їм дифірамби. Після обрання нового президента поет Андрій Бондар, лідер думок в українському Facebook, написав, що віднині не називатиме Порошенка «Пєтя», а Яценюка — «Сєня». Схоже, ця влада отримала від народу кредит довіри. І розумно буде його виправдати. Інакше ці біографи народу — письменники — т–а-к–о-г–о понаписують!
