ВІКНО РУБРИКИ: «Вабить це озеро, тихе й погоже»

В пущі дрімучій розкинулись води –
Ясна і чиста рівнина,
Пуща їх тінню густою обводить,
Озеро – ніби крижина.

Чи то із небом злилися безодні,
Водяна дика пустеля,
А чи склепіння у сяйві холоднім
Небо, ввігнувшися, стеле?

А як нічною проїдеш порою –
Станеш, затримавши подих, —
Зорі побачиш вгорі й під собою,
Місяць у небі і в водах.

Ген береги мов розтали поволі,
Сяєвом срібним повиті,
Наче ти в синім пливеш видноколі,
В тихій бездонній блакиті...

Уривок із балади «Світязь» Адама Міцкевича у перекладі Марії Пригари.