Нововолинські шахтарі останнім часом збільшили вуглевидобуток із 300 тонн до 1200 тонн на добу. В планах — довести цю цифру до півтори тисячі тонн палива. І це — цілком реально, незважаючи на нинішню непросту ситуацію в країні...
Нововолинські шахтарі останнім часом збільшили вуглевидобуток із 300 тонн до 1200 тонн на добу. В планах — довести цю цифру до півтори тисячі тонн палива. І це — цілком реально, незважаючи на нинішню непросту ситуацію в країні...
Алла ЛІСОВА
Понад план спрацювали у серпні гірники першої копальні, покладів якої вистачить, щоб працювати до 2016 року. Тому керівництво міста та державного підприємства «Волиньвугілля» негативно сприймає наміри окремих чиновників у високих кабінетах занести це підприємство до списку тих, які йтимуть на закриття. Справляються із завданням і гірники відокремленого підрозділу «Шахта №9», який очолює досвідчений фахівець депутат міської ради Євген Німой. Доброю підмогою для нововолинських гірників стала нова 466 лава на «Бужанській», про введення якої мова велася вже давно. У день запуску вони змогли видати на-гора 450 тонн. І надалі нарощуватимуть темпи, адже її проектна потужність 700 тонн за добу. Збільшення вуглевидобутку — позитивний фактор, особливо зараз, коли робота більшості шахт Донецька і Луганська практично паралізована, а співробітництво з Росією в паливно-енергетичній галузі видається примарним. Тому шахтарі Волині сподіваються, що держава уважніше поставиться до проблем вугільників. Бо вести мову про закупівлю вугілля за кордоном за валюту, коли країна перебуває у стані війни, вкрай нерозумно. У той же час нововолинці стурбовані, що досі на будівництво шахти №10 не надійшли кошти, на які чекають ще з початку року. Затверджені на одній з останніх сесій Верховної Ради зміни до бюджету передбачають 100 мільйонів гривень на нову копальню. Однак процедура їх отримання досить складна і розтягнута в часі. Тому повного погашення боргів із зарплати шахтобудівельники дочекаються не раніше вересня. Та попри це будівництво не припиняється. До честі працівників шахти №10, вони й далі ведуть проходку й виконують усі необхідні підземні та наземні роботи для якнайшвидшого пуску першої черги нового вугільного підприємства. Керівники міста й області налаштовані рішуче: жодної із трьох діючих шахт не можна закривати, поки не розпочнеться видобуток на десятій. А думку окремих чиновників щодо ймовірного консервування згаданого будівництва інакше як абсурдною назвати важко. Витратити близько мільярда державних коштів, довести стратегічно важливий об’єкт до готовності на більш як вісімдесят відсотків, щоб потім поставити на ньому хрест?! Є сподівання, що здоровий глузд візьме верх. Адже для сильної армії потрібен сильний тил. А він неможливий без міцної енергетичної бази, частку якої створюють нововолинські гірники. Волиняни пишаються вами, представники мужньої професії!
