Одного разу вчителька початкових класів попросила учнів написати твір про те, що б вони хотіли, аби Бог зробив для них...
Одного разу вчителька початкових класів попросила учнів написати твір про те, що б вони хотіли, аби Бог зробив для них...
Бруно ФЕРРЕРО, з книги «365 історій для душі» (видавництво «Свічадо»)
Увечері, коли вона перевіряла роботи, натрапила на один твір, який її дуже засмутив. У цей момент увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче. «Що трапилося?» — запитав він. «Читай», — відповіла вона, простягнувши твір одного хлопчика. «Господи, сьогодні прошу Тебе про дещо особливе: перетвори мене на телевізор. Я хочу зайняти його місце. Хочу жити як живе телевізор в нашому домі. Хочу мати особливе місце і збирати сім’ю навколо себе. Щоб мене слухали, не перебиваючи і не задаючи питання, коли я говорю. Хочу бути центром уваги. Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в компанії батька, коли він повертається додому, навіть утомлений. Щоб моя мама, замість того, щоб ігнорувати мене, йшла до мене, коли залишається одна і сумує. Хочу, щоб хоч іноді мої батьки залишали все осторонь і проводили небагато часу зі мною. Боже, я не прошу багато… Я тільки хочу жити як живе будь–який телевізор». «Жах! Бідний хлопчик! — вигукнув чоловік вчительки. — Що ж це за батьки такі?!» І тоді вона зі сльозами на очах відповіла: «Це твір нашого сина…».
