Мамочко, ненько, моя матусю,
Я ще маленьке, та маю душу...
Микола ТИМЧАК
Мамочко, ненько, моя матусю, Я ще маленьке, та маю душу. Серце хутенько б’є кулачатком... Як я без тебе? Як я без татка? Я ще не вмію слова стулити – Ані проклясти, ані простити! Що ж ти не любиш мене ні крихти? – Я ж за тобою не можу бігти. Я твоя рання самотня пташка, Крильця з пелюшок вирвати важко. Аби розбити своє нещастя, Я ще не вмію з гніздечка впасти. Станеш фатоньку білу вдягати – Я пташенятком влечу до хати. І твоє серце хапну у жменьку – Мучся, матусю, мучся, рідненька! А як заснете під образами, Я потихеньку ляжу між вами – Буду світити пам’яті свічку У твою чорну шлюбную нічку. Не відречешся кревного болю. Я ж тобі, мамцю, витопчу долю: Ніжками тупці, ніжками тупці – І... простягаю до тебе руці.
P.S. Під час спільної акції «Хочу бути маминим сонцем!» газети «Волинь-нова» і благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк», який очолює кандидат у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 22 (м.Луцьк) Ірина Констанкевич, уже ТРИ ДИТИНИ-СИРОТИ знайшли собі Тата і Маму.
