Курси НБУ $ 41.34 € 43.95

ЗАРАДИ ПОЛЬЩІ ПОЛЯКИ ГОТОВІ БУЛИ ЇСТИ ЛУШПИННЯ. А ТИ?

«Не знаю, як далі жити, – бідкалася в телефонній розмові давня знайома, яка більш як тридцять років учила дітей, а останні кілька років перед виходом на пенсію працювала в районному управлінні освіти. – За державну службу 1100 гривень учительської пенсії нарахували ще 400, але тішилася ними недовго – Пенсійний фонд відсудив. Тепер вираховуватимуть їх щомісячно. Як зводити кінці з кінцями, коли ось–ось принесуть квитанцію за комунпослуги вже за новими тарифами?»...

«Не знаю, як далі жити, – бідкалася в телефонній розмові давня знайома, яка більш як тридцять років учила дітей, а останні кілька років перед виходом на пенсію працювала в районному управлінні освіти. – За державну службу 1100 гривень учительської пенсії нарахували ще 400, але тішилася ними недовго – Пенсійний фонд відсудив. Тепер вираховуватимуть їх щомісячно. Як зводити кінці з кінцями, коли ось–ось принесуть квитанцію за комунпослуги вже за новими тарифами?»...

Валентина БЛІНОВА,
заступник відповідального секретаря газети «Волинь–нова»


З такими страхами, напевне, нині живуть не тільки пенсіонери, а й більшість українських громадян. Услід за тяжкими емоційними потрясіннями, яких ми зазнали під час Революції гідності, відторгнення Криму та збройних сутичок на Сході України, що тривають донині, на нашу долю випало стрімке зубожіння. Дослідники констатують, що за рік статки українських громадян скоротилися вдвічі. Тим часом нова влада не управляє економікою. Тому цілком імовірно, що на відновлення нашого добробуту можуть піти роки.
Через різні фактори суттєво зріс відсоток бідних людей. «Може справдитися сценарій, за яким купівельна спроможність населення знизиться на 20%», – вважає експерт Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько. Якщо за підсумками 2013 року, бідні становили 24% жителів, а за межею прожиткового мінімуму, залежно від методики оцінювання, перебувало 9–20% осіб, то цього року рівень бідності може зрости до 30%, припускає вона.
Це підтверджують результати досліджень громадської думки, які нещодавно провела компанія Research & Branding Group. За її даними, дві третини українців не задоволені своїм нинішнім життям. Вони відчувають переважно тривогу (54%), страх (22%), розгубленість (18%), безвихідь і песимізм (по 11%). На жаль, ці негативні емоції заглушили рішучість, надію, непереборне бажання вирватися із зачарованого кола, яким ходимо вже більш як два десятиліття.
«Хай би вже краще прийшов до нас Путін, щоб усе нарешті втихомирилося» – навіть таку крамольну фразу довелося почути від поважної пані, нажаханої цінами на продукти на одному з луцьких ринків.
І справді, попри наближення новорічно–різдвяних свят, у торгових рядах невелелюдно. Звісно, значно скромнішими будуть і новорічне застілля, і Багата вечеря на Коляду. Але хіба це причина відмовитися від тих мрій, на яких виросло покоління молодих українців, котрі підняли мільйони громадян на Революцію гарячих сердець, щоб відстояти свободу вибору?
Однак ще й нині – після кривавих подій на Майдані, жорстоких сутичок на Донбасі, зміни влади – вона не стала для багатьох із нас наріжним каменем свідомості. Бо хочемо, щоб хтось – урядовці, чиновники, депутати – зробили наше життя заможнішим, перебрали на себе наші клопоти, заспокоїли і дали гарантії добробуту.
Тим часом реформи, про які зараз так багато говоримо, будуть сізіфовою працею, якщо не змінимо моральних орієнтирів. Власне, це підтверджує досвід наших сусідів–поляків, яким теж довелося лікувати свою країну шоковою терапією. Пригадуються при цій нагоді слова одної літньої полячки, яка твердила, що готова їсти картопляне лушпиння, тільки б була Польщі. А ми готові?! У нас ці процеси, ймовірно, будуть ще більш болісними. І нині, напевно, ніхто не скаже, чи зможуть наші урядники знайти таке знеболювальне, що допомогло б якось пережити зиму тривоги нашої.
Telegram Channel