ТРИМАВ ДВЕРІ ХРАМУ ПРАВДИ ВІДЧИНЕНИМИ

Виповнюється рік, як за пруг життя відійшов заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, один із засновників Волинського обласного товариства «Діти репресій» Петро Оксентійович Боярчук (на фото)

Ще в шкільні роки пан Петро «прихилився» до журналістики і практично все своє життя присвятив їй. У 1979 році він прийшов у колектив тодішньої «Радянської Волині», в якій і розпочав серію публікацій про борців за незалежну та соборну Україну, а також про долю їхніх родин. Бо й сам зазнав репресій у малолітстві, коли Боярчуків вивезли до Сибіру.
Пан Петро високо тримав планку своїх газетних публікацій і книжок. У повісті «З журавлем у небі», що ввійшла до збірки «Крик голодного звіра», він напише: «.. кожен, хто прагне жити за принципом одвічної загальнолюдської моралі, повинен спорудити чесний хрест і храм добра, правди та справедливості насамперед в собі. А спорудивши храм, мусить бути завжди готовим відкрити його для інших. Навіть без огляду на те, що хтось увійде до нього, не витерши бруду, чи спробує винести щось на колючі вітри огуди. Коли є такий хрест і є такий храм, а двері його відчинені, то й перед людьми сповідуєшся, як перед Господом Богом». Значно пізніше, у травні 2012 року, підтвердив це у назві самоінтерв’ю до свого 65-річчя: «Став журналістом, щоб боротись із несправедливістю».
Ми шануємо пана Петра за його твердість, що ніколи не перетворювалася на грубість, за його щиру любов до України, що не переростала в зневагу до людей інших націй, за простоту його мови, за християнське терпіння та розуміння необхідності прощення. І вдячні долі, яка подарувала нам радість спілкування з Людиною із великої букви, якою безумовно був наш побратим по товариству «Діти репресій» Петро Оксентійович Боярчук.
РОСТИСЛАВ КУШНІРУК ,
ОЛЕНА МАНДЗЮК ,
ПЕТРО СОЛОВЕЙ ,
АНТОН СТУПАК,
члени Волинського обласного товариства «Діти репресій».