Згорьована мати довго шукала редакцію «Волині», бо саме її, сказала, найбільше читають в їхньому селі Шклінь, що в Горохівському районі...
Згорьована мати довго шукала редакцію «Волині», бо саме її, сказала, найбільше читають в їхньому селі Шклінь, що в Горохівському районі.
Тож зі сторінок газети хоче подякувати всім, хто допомагав рятувати сина. Зі сльозами простягнула аркуш, із двох сторін густо списаний прізвищами й організаціями. Історія проста і героїчна. Її син, Роман Йосипович Луцюк, добровольцем воював у батальйоні «Айдар». Був поранений в руку, завдяки лікарям Луцького військового госпіталю вилікувався і знову пішов на війну, воював біля сумнозвісного тепер Щастя, де знову дістав дуже тяжке поранення: куля прошила кишечник, відірвало палець на лівій руці. Позаду три місяці реанімації, вісім операцій, попереду надія, що все буде добре. Зараз воїн перебуває на лікуванні у США разом із дружиною, оскільки потребує постійного догляду. На його одужання чекають двоє дітей і вся родина, від якої мама, Міля Володимирівна, щиро дякує всім-всім-всім, хто підтримкою, молитвою і матеріально долучився до порятунку сина. А це — волонтери, сусіди, друзі, однокласники, вчителі, священики, депутати, колядники, які віддавали наколядоване для лікування. Не залишилися байдужими колишній односельчанин о. Олексій із села Івот на Сумщині, і сім’я Савченків зі Шкліня, хоч у них і своя біда, й учні Луцької ЗОШ № 9, де у першому класі навчається донечка Романа Луцюка, і підприємець із Луцька Тетяна Кулинко, директор сільгосппідприємства села Угринів Андрій Турак і його син Олег, і школярики із села Михлин та директор школи Віктор Романюк, і ще чимало добрих та чуйних людей. Усім — низький уклін і щира дяка від дітей, дружини, батьків, сватів, сестри Люди, брата Володі з родинами.
