Олігархи підтримали Майдан. За винятком Ахметова, у котрого була своя регіональна історія, всі олігархічні клани розуміли, що режим Януковича рано чи пізно їх знищить. Авторитарний режим так само неприйнятний для олігархії, як і відкрите суспільство з прозорою владою...
Олігархи підтримали Майдан. За винятком Ахметова, у котрого була своя регіональна історія, всі олігархічні клани розуміли, що режим Януковича рано чи пізно їх знищить. Авторитарний режим так само неприйнятний для олігархії, як і відкрите суспільство з прозорою владою...
Сергій ТАРАН, політолог, співзасновник та голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій (Україна)
Режим прозорої чесної конкуренції, де є дієва судова система, — неприйнятний олігархії через те, що він знищує монополії та корупцію, які є джерелом надприбутків олігархічних груп. Такий режим є, наприклад, в країнах ЄС, і там немає олігархів в українському сенсі. Є тільки великий бізнес, який платить податки і не впливає напряму на політиків. Авторитарний режим теж неприйнятний для олігархії, бо авторитарові не потрібні незалежні фінансово–політичні групи, які мають свою особливу думку, можуть потайки профінансувати опозиційні рухи та і просто вразливі для зовнішнього тиску, бо їхні гроші переважно в західних банках. Такий режим є, наприклад, у Росії та Білорусі, і там теж немає олігархів в українському сенсі. Доля Ходорковського та Березовського неминуче загрожувала українським олігархам, і тому вони прямо чи опосередковано підтримували Майдан. Ігор Коломойський — найяскравіший приклад. А його пізніші заслуги в обороні країни — просто видатні. Однак для олігархії найприйнятніший перехідний режим, коли олігархи отримують можливість купувати власні політичні проекти, створювати монополії, організовувати корупційні схеми. Ловити рибу в каламутній воді перехідних режимів — джерело життя олігархії. В такому становищі Україна перебувала до падіння режиму Януковича. І, на жаль, такою ризикує залишитися. Тиск громадян та усвідомлення влади, що олігархія зупинить будь–які спроби змінити країни, стало початком боротьби з олігархатом. Підсумком такої боротьби повинна стати трансформація олігархів у великих бізнесменів, які працюють в конкурентному середовищі і чесно сплачують податки. Така трансформація стане можливою за умови: — державного фінансування партій; — знищення монополій; — відсторонення олігархів від непрозорого впливу на державну власність. Процес почався. І тому — це ніяка не «війна олігархів», це початок самолікування суспільства. Це та сама «шокова терапія». Тільки не для звичайних людей, а для олігархів. Тільки звичайні люди на «шокову терапію» реагують або скаргами, або розумінням, а олігархи піднімають по тривозі кишенькові армії. У скандалі навколо «Укрнафти» є один незаперечний позитив він змушує суспільство нарешті заговорити про проблеми олігархії — суспільство має навчитися бачити різницю між великим бізнесом, який чесно платить податки, і між олігархами, які наживаються на монополіях, корупційних схемах та доступі до державних підприємств, між свободою слова та дозованою інформацією куплених ЗМІ, між справжніми патріотами та іграшковими політиками, які під патріотичними гаслами захищають власних спонсорів. Гарний час для політиків, щоби визначитися на чиєму вони боці. Правильний час для олігархів стати просто великим бізнесом. Чудовий час для суспільства зрозуміти хто є хто. Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/taran/5512687337502/.
