БУВ ПОДАЛІ ВІД ГРІХА І... ПОПАВ У ПЕКЛО

Пекло було вже майже заповнене, однак перед його брамою очікувало ще багато грішників. Дияволу не залишилося жодного іншого виходу, як заблокувати двері. Він вийшов до кандидатів на вхід і промовив до них:
– Залишилося тільки одне місце, і, ясна річ, його може зайняти тільки той з вас, хто був найбільшим грішником.
Бруно ФЕРРЕРО, оповідання «Останнє місце» з книги «Це знає тільки вітер» (видавництво «Свічадо»)

Потім запитав:
— Може, серед присутніх є професійний убивця чи то кілер?
Не почувши позитивної відповіді, він був змушений розпочати іспит усіх грішників, які стояли в черзі.
Погляд диявола зупинився на одному з них, якому дотепер якось вдавалося залишатися поза його увагою.
— А ти що накоїв? — запитав диявол.
— Нічого. Я порядний чоловік і опинився тут цілком випадково.
— Це неможливо. Ти мусив у чомусь провинитися.
— Кажу правду, — заперечував схвильований чоловік, — я завжди старався бути якнайдалі від гріха. Бачив, як одні кривдили інших, але сам не брав у цьому участі. Бачив дітей, які вмирали з голоду, яких продавали, а найслабших вважали за сміття. Був свідком того, як люди робили свинства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого ні-ко-ли.
— Таки ніколи? — недовірливо перепитав диявол. — Але справді бачив усе це на власні очі?
— Достеменно так.
— І справді жодного разу нічого не зробив? — повторив своє запитання диявол.
— Анічогісінько.
Диявол вдоволено посміхнувся:
— Заходь, приятелю! Останнє місце — твоє!
* * *
Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахмітті, яка просила милостиню.
«Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе», – звернувся до Бога святий.
А ввечері в телевізійних новинах він дивився репортажі про те, як люди вбивають одне одного, бачив очі вмираючих дітей, їхні виснажені голодом тіла.І знову заволав до Бога: «Господи, подивися скільки лиха! Зроби щось!»
Уночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив: я створив тебе».