Якось Фейсбук-спільнота звикає до різного роду «Зрада!» та «Нас зливають!». За подібними постами ми втрачаємо події, дійсно варті уваги. Це перемоги. Можливо, локальні, маленькі, але перемоги. Наші перемоги. 9 Травня я побачив три такі перемоги...
Якось Фейсбук-спільнота звикає до різного роду «Зрада!» та «Нас зливають!». За подібними постами ми втрачаємо події, дійсно варті уваги. Це перемоги. Можливо, локальні, маленькі, але перемоги. Наші перемоги. 9 Травня я побачив три такі перемоги
Олексій БРАТУЩАК
ПЕРЕМОГА ПЕРША – ДИПЛОМАТИЧНА Першу перемогу можна було спостерігати у Москві. Путін у компанії азійських та африканських лідерів – це не просто ігнорування послідовника Сталіна/Гітлера європейськими лідерами. Це справжня перемога українських дипломатів. Ще у січні—лютому офіційний Київ зрозумів, що 9 Травня може отримати величезну проблему. Тоді ще в Москву не надійшли відмови зі столиць європейських держав. Тож картина вимальовувалася не дуже приємна: Путін у колі союзників зразка 1945-го. Тому постало завдання, яке українські дипломати успішно виконали. Хіба це не перемога над російськими дипломатами, на яку варто звернути увагу?
ПЕРЕМОГА ДРУГА – СИМВОЛІЧНА Кремль дуже полюбляє говорити про кольорові революції, яку небезпеку вони несуть для всього світу. Російського світу. Але при цьому Москва сама використовує механізми кольорових революцій. В Україні ще не запустили помаранчеві стрічки зразка 2004-го, як російська пропаганда почала розкручувати свою стрічку – помаранчево-чорну. Протягом тривалого часу цю «гєоргієвскую» стрічку носили або відверті дурні, які не здатні осмислити меседжі Кремля, або відверті посібники того ж таки Кремля. Помаранчева стрічка у 2004-му виконала свою роль. Вона показала, що невдоволених Кучмою та його наступником Януковичем тисячі й сотні тисяч, що це справжня сила, яка об’єдналася на Майдані. «Гєоргієвская» так само «об’єднувала». Об’єднувала українофобів. Тривалий час у Києві цьому або не надавали значення, або, навпаки, підтримували міф про «символ Перемоги». Але під час прямого військового конфлікту неприпустимо давати шанс символам супротивника на поширення. Знову-таки кілька місяців тому постало питання: «Як «перебити» кремлівський символ?». Рішення знайшли у маківці. Але замість нав’язування європейського символу офіційною владою обрали інший шлях. І він спрацював. Я сам зі здивуванням сприйняв 9 Травня тисячі простих українців на урочистих заходах, які носили маківки (на фото). Так, частина – це звичайні пристосуванці, які хотіли потрапити на очі своїм керівникам/виборцям із модною штукою. Але це незначна частина. Більшість же просто сприйняла новий символ відзначення Дня Перемоги. І на це пішло лише кілька місяців. Нагадаю, Кремль нав’язує свою «гєоргієвскую» вже другий десяток років. То хіба це не перемога наших символів?
ПЕРЕМОГА ТРЕТЯ – АДЕКВАТНА Ця перемога менш очевидна, ніж попередні. Про неї свідчать кілька «ряжених», яких 9 Травня ми побачили у Донецьку та Луганську. Які війни виграли ці «герої ДНР/ЛНР»? У 1945-му фронтовики поверталися з Берліна з меншою кількістю нагород. Тож автомийник «Моторола» на «параді перемоги» – це знущання над фронтовиками 70-річної давнини. Це розуміє кожна адекватна людина. Але не ті, хто 9 травня вітав «героїв ДНР/ЛНР» на вулицях Донецька та Луганська. Ці «ряжені» вкотре продемонстрували увесь сюрреалізм ситуації на Донбасі. Про це навіть книжку можна почитати та фільм подивитися. Книжку ще у 1844-му написав Едгар По, називається «Система доктора Смоля і професора Перро». Ну а фільм «Будинок проклятих» зняли у 2004-му. Подивіться. Побачите, яким буде кінець «ДНР/ЛНР». Ці «герої» власними руками приведуть свої «деенери» до краху. Неадеквати з’їдять один одного і залишать будинок «Донецьк» для адекватних. Залишилося трохи почекати... Джерело: http://blogs. pravda.com.ua/ authors/ bratushchak/5550a8c08f2de/ .
На фото: Парад пародії у Москві: до Путіна на 9 Травня приїхали в основному азіати.
