У Четвертні Маневицького району провели в останню путь Віталія Харитонюка, який загинув 9 лютого біля Дебальцевого...
У Четвертні Маневицького району провели в останню путь Віталія Харитонюка, який загинув 9 лютого біля Дебальцевого
Сергій НАУМУК
Ще на в’їзді в Криничне, що сусідить із Четвертнею, помічаємо квіти з обох боків дороги. Це напередодні люди на колінах і з лампадками та свічками в руках вийшли вшанувати свого земляка. У рідному селі автомобіль із труною Віталія зустрічали зі священиком та церковним хором. …Четвертня немов принишкла. Біля школи приспущений прапор. Люди на вулицях неговіркі та смутні. Сьогодні ховають свого односельчанина, якому виповнилося лише 19 років. Кого не розпитував про Віталія Харитонюка, всі в один голос кажуть: золота дитина. Його мама, Любов Павлівна, працює листоношею. Тож Віталик часто разом із нею розносив пошту. — Я живу на іншому кутку, але село є село. І Віталія, і його батьків добре знаю. Він був трудолюбивою людиною. І це не пафос. Розривався від роботи, хотів якнайбільше допомогти батькам. Ніби відчував, що йому небагато залишилося. Зазвичай частіше дружать ровесники, а Віталик мав багато друзів серед старших хлопців. І чоловіки його поважали. Я щороку Харитонюкам обробляю трактором поле, — каже четвертнянець Олександр Махновець. — То Віталик усе догляне, попригортає картоплю, якщо десь виглядає. Я не одному казав: ріс господар, та йому москалі життя вкоротили. У школі добре вчився. Особливо цікавився історією та географією, відзначає директор школи Єлизавета Махновець. Мав купу грамот та інших заохочень. Був завсідником бібліотеки, постійно чекав нових надходжень. — Я його молила: синочку, склади ЗНО, а далі буде видно. Він склав на високий бал, але пішов служити. Хазяйновитий хлопець. Коли вже гроші почав заробляти, то додому придбав холодильника і пральну машину. Мамі на день народження купив ланцюжок і, коли приїхав додому, заховав, а потім зателефонував, привітав і сказав, де подарунок лежить. Такий добрий був, — класний керівник Віталика Ганна Михальчук не стримує сліз. — Обіцяв мені, що коли все закінчиться, то подарує великий букет троянд. Після школи Віталій пройшов у два виші, але грошей на навчання не було. Тож вирішив піти у військо контрактником. Служив у танковому батальйоні в складі 30–ї окремої механізованої бригади у Новограді–Волинському. — Завдяки веселій, добрій вдачі там теж знайшов чимало друзів. Особливо багато хорошого про Вітю можуть сказати командир його екіпажу Володимир, водій–механік Саша та навідник іншого танка Ярослав, — розповіла сестра Віталика Наталія. — Це друзі, з якими він був на передовій. Віталій Харитонюк більшу частину служби провів у зоні АТО. У ніч проти 9 лютого він виконував чергове бойове завдання біля села Логвинове в районі міста Дебальцеве, під час якого й загинув у танковому бою. Друзі поховали його на полі бою у воронці від снаряда. Два місяці тіло героя не могли забрати. Потім учасники місії «Чорний тюльпан» ексгумували останки й перевезли в дніпропетровський морг. А далі була експертиза ДНК. …Труну з тілом Віталія під звуки духового оркестру почергово несли військові та однокласники. Вчителі відзначали, що їхній клас був дружним, а хлопці мали лідерські задатки. З промовами на цвинтарі виступили голова Маневицької райдержадміністрації Андрій Линдюк. Якось Віталик сказав, що на його весілля прийде все село. Прийшло… Тільки гірке то було весілля із замішаним на сльозах короваєм…
P. S. Указом Президента України № 108/2015 від 26 лютого 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» старшого солдата Віталія Харитонюка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
На фото: Солдата проводжали всім селом. Фото Сергія НАУМУКА.
