Коли душу огортає тривога за рідних і близьких, а під загрозою — матір-Україна, коли тіло мучать хвороби, перед якими лікарі є безсилими, — тоді люди шукають порятунку у святих місцях...
Коли душу огортає тривога за рідних і близьких, а під загрозою — матір-Україна, коли тіло мучать хвороби, перед якими лікарі є безсилими, — тоді люди шукають порятунку у святих місцях...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
БОГОВІ ПЕРЕКЛАДАЧІ НЕ ПОТРІБНІ У Православній церкві відомо близько тисячі чудотворних святих образів. Волиняни моляться до ікон Божої Матері Зимненської, Тростянецької, Волинської, Холмської… Наші бабуні колись ходили пішки на прощу до Почаєва. А працівники редакції «Волині-нової» у травневі дні пам’яті й примирення вирішили відвідати великі святині й духовні центри, незалежно від приналежності до конфесій, щоб спільно помолитися за мир, єдність, здоров’я і благополуччя у кожній родині й у всій Україні. І ось ми у Почаївській лаврі. На землі, де Пресвята Діва явилася монахам-самітникам, залишивши на скалі відбиток своєї Стопи; куди віками стікаються ріки віруючих, щоб вклонитися Почаївській чудотворній іконі Божої Матері;; де живе пам’ять про великих подвижників православ’я — преподобного Іова і чудотворця Волинського краю Амфілохія. На території лаври, у Свято-Успенському соборі, де якраз правилося, — багато людей на милицях, в інвалідних візках, з видимими ознаками фізичних і душевних недуг. — Щороку привожу сюди сина, як потепліє. Живемо в Почаєві по кілька тижнів. Я б і надовше хотіла, бо синові тут легше, він любить відправи, у церкві заспокоюється. Але вдома маю господарство, тож треба повертатися. Тут мене навчили зі смиренням сприймати всі випробування, не впадати у відчай. Молюся, вірю, що Господь не залишить нас, — розговорилися з літньою жінкою, як виявилося, нашою землячкою з-під Луцька. — Почаївська ікона Божої Матері відновлює зір, зцілює істинно віруючих від душевних розладів, інших недуг. Найвідоміше диво, яке створив цей святий образ, — порятунок Почаївської лаври від турецької облоги у 1675 році. Вранці 23 липня вороги збиралися штурмом брати святу обитель. Ігумен звелів монахам співати акафіст Божій Матері. І тоді над храмом явилася Пречиста Богородиця. Турки стріляли в неї, але стріли поверталися і вражали нападників, то ж ті в страху почали тікати. Відомо й багато інших підтверджень чудодійної сили Почаївської ікони, записано багато свідчень про зцілення віруючих, — розповідав нам екскурсовод, рекомендуючи обов’язково запастися ще й почаївською святою джерельною водою. Бажаючим подати записки на молебні «за здоров’я» чи «за упокій» тут строго нагадують, що писати їх необхідно російською. Дехто, дивуючись, знизував плечима: «Богові перекладачі не потрібні…». Головне, щоб люди зверталися до Бога із щирим поклонінням і вірою, звільнивши душу від ненависті й злості.
«СВЯТИЙ ДУХ ВИТАЄ ТАМ, ДЕ ХОЧЕ...» Довідавшись, що з Почаєва наш шлях проляже на Божу гору, далі — до джерела праведної Анни, а потім — у Зарваницю, монах у лаврі розчаровано сказав: «То, значить, ви — туристи, а не віряни». Ми не образилися. І не стали доводити, що монополії на прояви Божої благодаті не існує. Недарма ж бо апостол написав, що Святий Дух витає там, де хоче. Жителі села Великі Бережниці, що на Тернопільщині, переконані, що з прадавніх віків він витає над Божою горою, 366-метровою вершиною останця Кременецьких гір. Кажуть, що з ІХ—Х століть тут жили подвижники-монахи, і саме на цій горі з’явилася Богородиця й залишила слід Стопи. Перекази, легенди, шана до святої місцини підтверджені й дослідженнями, розвідками релігієзнавців. У печерах на горі й тепер живуть ченці. Сюди приїжджають паломники. У нещодавно збудованій дерев’яній церковці служать відправи. Приїжджі набирають воду з джерела, зішкрібають зі стін у печерах глину, бо вірять у її чудодійні властивості. Тут нема величних храмів, але на вершині під куполом голубого неба відчуваєш якусь особливу атмосферу умиротворення й святості. — Їдете до джерела праведної Анни? До того, що на Рівненщині? О, там багато людей зцілилося. У нашій родині є живий доказ чудотворної сили тієї святої води — маленька Марія. Племінниця 10 років не могла завагітніти, обстежувалася, лікувалася — нічого не допомагало. І в чоловіка її ніяких проблем не знаходили. А Бог дітей не давав. Поїхали вони в Почаїв і там довідалися про джерело праведної Анни, про те, як підготуватися до його відвідання. Постили, молилися, ходили до сповіді, до причастя. Занурювалися у воду взимку і казали, що холоду не відчували. А після того зачали дитину. Вже чотири роки дівчинці, —розповідала наша читачка Галина Зубко, довідавшись про маршрут редакційної поїздки. Як відомо, праведна Анна — Мати Пресвятої Богородиці. Упродовж 50 років в Анни та її чоловіка Іоакима не було дітей, але вони не втрачали віри, і в них таки народилася донька — Діва Марія. З того часу свята Анна є покровителькою жінок, які мріють про материнство. — За переказами, у давнину тут була церква. Коли татари нападали на Почаївську лавру, Господь зробив так, що храм пішов під землю, лише дзвін долинав до людей. А одного разу діти-пастушки знайшли в цій місцині ікону із зображенням праведної Анни. Жителі принесли її у сільську церкву, що за 1,5 кілометра. Але на ранок прихожани помітили, що ікона зникла, вона повернулася на місце своєї з’яви біля джерела. І так було тричі. Тоді й вирішили люди спорудити тут каплицю для ікони. Звернулися за допомогою до пана. Той шкодував грошей і прикинувся, що не помітив святині. «Я не бачу ніякої ікони», — сказав багатій і тут же осліп. І лише після того, як змочив очі водою із джерела, — зір повернувся, — розповідають паломникам черниці місцевого скиту. Вода у купальні має незмінну температуру — приблизно плюс 5 градусів за Цельсієм. Хімічні аналізи засвідчили у ній високу концентрацію срібла і кремнію, які забезпечують бактерицидні властивості. Медики підтверджують, що така вода допомагає лікувати нежить, біль у горлі, парадонтоз, нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту, рівень цукру в крові, поліпшує обмін речовин. Особливо якщо лікування підкріплене вірою.
«БОГОРОДИЦЕ ДІВО, РАДУЙСЯ…» У село Зарваницю на Тернопільщині, де знаходиться Маріїнський духовний центр, що належить Українській греко–католицькій церкві, їдуть християни з усіх–усюд. Тут відбуваються багатолюдні прощі. Навіть буднього дня у місцевій парафіяльній церкві Пресвятої Трійці, відомій чудотворною іконою Божої Матері Зарваницької — голці ніде впасти. Але люди без нарікань приязно розступалися, щоб ми могли пройти до святині, вклонитися їй. Розповідали, що в цьому храмі ведуть «Книгу зцілень», в якій описано понад півтисячі випадків чудесного одужання безнадійно хворих. І це при тому, що збирати свідчення почали лише у 1990 році. А от історія цього святого місця за легендою бере початок ще з 1240 року, коли татарські орди дощенту спустошили Київ і вцілілі монахи були змушені тікати на захід. Один із них потрапив у чарівний куточок галицького Поділля над річкою Стрипою. Знеможений чернець після довгих молитов заснув, і йому явилася Пресвята Богородиця з Ісусом на руках, яка подала вигнанцю край свого омофора та підняла з колін. Монах зірвався зі сну — й побачив джерело, над яким сяяла ікона Пресвятої Діви Марії. Він став молитися, напився води з джерела і обмив нею рани на тілі. І швидко відчув, що болячки стали гоїтися. Так чернець зрозумів, що це знак від Бога, і вирішив оселитися тут. Люди стали приходити на святе місце за зціленням, із часом збудували церкву, монастир, а згодом — і село. Про чудотворну силу ікони Зарваницької Божої Матері свідчить і факт із біографії предстоятеля Української греко–католицької церкви Йосипа Сліпого, на малій батьківщині якого ми побували. У музеї–садибі в селі Заздрість, де народився Йосип Сліпий, розповідали, що майбутній патріарх у дитинстві важко захворів і мати несла свого синочка на руках за кілька десятків кілометрів у Зарваницю, вимолюючи у Божої Матері порятунку. Те, що було не під силу лікарям, стало можливим завдяки Божому промислу. І тоді жінка дала обітницю, що віддасть сина на служіння Господу. Хресну дорогу в Зарваниці віруючі люди проходять на колінах. Кілька років тому в Маріїнському духовному центрі відкрили купіль Святої Анни. Занурення у джерельну воду, як стверджують, зцілює від безпліддя та інших недуг. А світла, тепла атмосфера духовного центру дарує душевне умиротворення і спокій. Очевидно, це й притягує сюди прочан.
