ОНКОХВОРИХ ДІТЕЙ ЛІКУЮТЬ СМІХОМ

Подолати важкі недуги маленьким пацієнтам допомагають клоуни. Та не звичайні, а в білих халатах... Щотижня вони навідують хворих в онкогематологічному центрі Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання (на фото). Розраджуючи жартами й забавками, полегшують їм перебування в лікарняних стінах

  Ярослава ТИМОЩУК


У світі сміхотерапія є поширеною практикою, що потроху вкорінюється в Україні, а тепер — і на Волині. Стати чарівниками для малюків, котрі потребують особливої уваги, вирішили лучани Віталій Поліщук та Володимир Столярчук. Знайшли оголошення в інтернеті про тренінг у Львові, який проводив керівник італійської школи лікарняних клоунів Роберто Міхельон. Навчання оплатив благодійний фонд «СТОПРАК». На заняттях хлопці почерпнули навички, потрібні у цій делікатній справі, а фонд налагодив співпрацю з медичним закладом.
— Найголовніше — пам’ятати, що робиш це заради дитини, — зауважує Віталій, він же — клоун Кузя. — Приходиш не для того, щоб реалізувати свої акторські здібності, а щоб допомогти. Щоразу, переступаючи поріг палати, маєш усвідомлювати власну відповідальність. Треба бути якомога щирішим — награна поведінка неприпустима.
Із напарником Володимиром, або ж Тимком, вони вже кілька місяців лікують сміхом недужих діток. Вимоги до клоунів–лікарів особливі: білі халати, щоб малі пацієнти звикали до справжніх ескулапів, головний убір — після хіміотерапії у декого випадає волосся, тому не варто на ньому акцентувати, іграшки, які служать для налагодження контакту. Обов’язково треба знати діагноз кожної дитини, щоб розуміти, як її можна залучити до гри. Малеча вразливо реагує на якусь фізичну ваду на своєму тілі — до цього теж слід бути уважним. Онкохворі діти мають ослаблений імунітет, тому треба стежити за власним здоров’ям і бажано щоразу прати свій одяг та іграшки. Якось хлопці застудилися, то повідомили вихованцям, що морозива переїли, тож не зможуть із ними погратися. Найважливіше правило — не нашкодити.
— Лікарня є неабияким стресом для малечі: тут усе не так, як удома. Але коли потрапляєш сюди надовго, мусиш звикати, — каже Володимир. — Наше завдання — полегшити важкий період у їхньому житті. Як на свій вік, діти вже дуже багато пережили й відчули, що таке страждання.
Хлопці зізнаються, що чимало навчилися від своїх підопічних.
— Дитину треба здивувати за перші 40 секунд, інакше все марно, — ділиться спостереженнями Віталій. — В хід ідуть іграшки, кульки, бульки. Разом читаємо книжки, вчимо вірші, відгадуємо загадки, майструємо літачки з паперу.
— Буває, дитина закривається, тоді доводиться імпровізувати, — додає Володимир. — Миттєво реагувати на настрій, фантазувати, вигадувати нові ігри. Тут допомагає підтримка партнера. Та коли це вимагає надто багато зусиль, варто задуматися, чи твоя це місія.
Спочатку хлопці переживали, чи вдасться, остерігалися зробити щось не так. Кажуть, на роботі з дорослими людьми не відчували такої відповідальності. Але тепер діти з нетерпінням чекають їхніх візитів.
— Є велика різниця між клоуном у цирку і в лікарні, — підкреслює Віталій. — Ми не лише бавимося, часом дітей треба просто вислухати.
Поганий настрій чи особисті негаразди лікарняні клоуни залишають за порогом палати. На вході з’являються бадьорі Тимко й Кузя, завдання яких — допомогти своїм підопічним.
— Вони дають нам відчуття того, що недарма дихаємо, — кажуть хлопці. — Діти наповнюють емоціями, наводять лад у тебе в душі. Віддаючи, отримуємо значно більше.

На фото: Ліки від Кузі і Тимка жарти, ігри та розваги.