ВЕЛИКА ЛЮДИНА, ВЕЛИКИЙ РЕКТОР

У Луцькому національному технічному університеті відбувся вечір пам’яті колишнього керівника вишу, професора, доктора технічних наук Віктора Володимировича Божидарніка (на фото)...

Анастасія ФІЛАТЕНКО


Прийшли і приїхали його друзі з Києва, Львова, Польщі, соратники, люди, які разом з ним розбудовували університет. Усі говорили про те, як Віктор Володимирович із філіалу факультету Львівського політехнічного інституту створив Луцький національний технічний університет. І на цьому вечорі вони — не як офіційні особи, а як його друзі та однодумці.
На сцені — портрет Віктора Божидарніка в робочому кабінеті, обрамлений барвінком. Дівча з крилами янгола виносить і ставить на стіл свічку, а у вазу з квітами — троянду. Тим часом на екрані демонструють фільм Волинської телерадіокомпанії, в якому ніби оживає Віктор Божидарнік і говорить про подальший розвиток улюбленого університету.
Ведучі — актриса Волинського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г. Шевченка Тетяна Холковська, керівник театральної студії університету, Антон Безносіков, випускник і учасник клубу любителів поезії, Аня Климовець, учасниця самодіяльності, міні–міс світу, донька викладачів університету — читають вірші, оголошують виступаючих.
На сцену виходить настоятель храму села Полонка Луцького району, духовний вчитель Віктора Божидарніка, отець Василь. Він дуже гарно говорить про чесноти Віктора Володимировича, власне, задає тон усій розмові. Владика Михаїл із священнослужителями Свято–Троїцького собору виконав «Многая літа» і сказав слова про Велику людину і Великого ректора. Голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик розповів про те, як на посаді директора автомобільного заводу допомагав Віктору Божидарніку розбудовувати університет. А луцький міський голова Микола Романюк, який був головою облдержадміністрації, коли закладу присвоювали звання національного, пригадав, як ректор радів цьому званню. Іван Добрянський, академік Академії будівництв, доктор технічних наук, професор Львівського національного аграрного університету наголосив, що ЛНТУ повинен носити ім’я Божидарніка. Ця думка прозвучала і в подальших виступах.
Багатолітня дружба єднала Віктора Володимировича та народну артистку України, кавалера ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня, актрису академічного облмуздрамтеатру ім. Т. Г. Шевченка Людмилу Приходько. Вона говорила про особливу сонячну душу Віктора Божидарніка, в якій жила любов до всіх людей, а потім прочитала щемний вірш, написаний ніби саме про нього.
На вечорі виступали історик, політичний діяч, поет із Києва Володимир Вакулич, голова обкому профспілки працівників освіти і науки Василь Грановський, колишній луцький міський голова Антон Кривицький. 40–річною дружбою з Віктором Володимировичем пишався Аркадій Верещак із Горохова. Ростислав Кухтей теж долучився до розвитку університету, про що говорив у своїй промові.
Найдорожчі люди, з якими Віктор Божидарнік ділив радість і горе, університетські клопоти й досягнення, — донька Зоряна, котра була першим проректором університету, син Тарас, який очолює факультет, дружина Марія Володимирівна. У хвилини одкровення Віктор Божидарнік якось сказав мені у своєму ректорському кабінеті: «Я знаю своїх недругів, які кажуть, що, мовляв, опікуюся своїми дітьми. А покажіть мені того, хто буде ними опікуватися, допомагати, наставляти? Хто, як не я, буде їх любити і переживати за них». Зоряна і Тарас стали достойними людьми, захистили докторські дисертації. Є у Віктора Володимировича і внуки, зокрема і внук Віктор Божидарнік. Сподіваємося, він пронесе через усе життя честь свого діда. Подякували всім, хто прийшов і сказав добрі слова про Віктора Божидарніка, син Тарас, дружина Марія Володимирівна.
Під час вшанування пам’яті Віктора Володимировича звучала скрипка Дмитра Пахоти, пісні знаменитого «Акорду», Софії Смолко, Лариси Шнайдюк, Ані Климовець, пролунала улюблена пісня ректора «Летіла зозуля» у виконанні університетського ансамблю «Намисто».
Завершився вечір віршем «Доля», написаним на честь Віктора Божидарніка. Кожен з учасників художніх номерів, про які подбала директор відділу культури і мистецтв університету Алла Оленіч, залишав свою троянду біля портрета Великої людини і Великого ректора, який незмінно 40 років працював у виші на керівних посадах.