ВАСИЛЮ СПОДОБАЛАСЬ ГАЗЕТА, А НАМ — ЙОГО СМІШНІ ВІРШІ

Цього листа редакція отримала із села Корост Сарненського району Рівненської області від Василя Титечка.

«У поштовому відділенні нашого села з виданням «Волинь–нова» мене познайомила місцева працівниця. Погортав, почитав і відкрив для себе досить серйозну та цікаву газету. Захотілося запропонувати для вашого видання й дещо зі свого творчого доробку», — пише чоловік.
Гумористичні твори Василя Титечка сподобалися й журналістам, тож найцікавіше вирішили запропонувати нашим читачам. І зовсім не тому, що автор похвалив газету. Просто хочемо, щоб ви посміхнулися, а він повірив у свої сили

НЕ ТА ШУБА
Ультиматум чує Петя
Від дружини Люби:
— Відмовляюсь жити разом,
Як не буде шуби.
Ти, голубчику, не думай,
Що оце все жарти,
Видно, доля так розклала
Нам з тобою карти.
— Буде шуба! Хай не скиглять
Губки малинові.
Зараз йду по оселедця
Й буряки столові.

НЕВЕЛИКА ДЯКА
Як здоров’я стало в Гната
Вже ніби в порядку,
Тицьнув лікарю у руки
Останню двадцятку.
— Із болячками, — говорить,—
Людина ніяка,
То оце за лікування
Вам велика дяка.
Той, помацавши, ховає
Гроші чоловіка:
— Не така вже, я тут бачу,
Вона і велика.

ЗМІНА В МЕНЮ
За столом Іван дружину
Уколов докором:
— Годувати одним й тим же
Чи тобі не сором?
Вже два тижні запах курки
Висить у повітрі.
Скоро пір’я рости буде
На моїй макітрі.
— Не збивай мене, коханий,
З вірної дороги.
Хочеш їсти телятину,
Щоб виросли роги?